Про обмеження цін на таксі.

Ми інклюзивна держава. І базова можливість має бути пріорітетом номер один для країни. Я як автомобіліст це розумію і готовий поступитись для загального блага в кризові моменти.

Проблема лише в тому, що потенціал до організації суспільного простору і обмеженого ресурсу просто нульовий. Від цього такі ось рішення, як регулювання ціни. Які по факту не вирішують головного - великого попиту при малій пропозиції, а навіть цю пропозицію явно зменшать.

Замість того, аби заангажовувати наявний цивільний транспорт, в кризовий час виділяти смуги виключно для транспорту з значною кількістю місць пасажирських з людьми. Насправді в перші години після обстрілів можна зробити гарну програму мобілізації транспорту де держава може бути гарним арбітром. Це як приклад на поверхні. Але цього не буде.

Щодо рішення обмежити ціни на таксі, благо мова йде про 2 години після обстрілу лише. Це компромісна річ. Яка мало спрацює, адже це відлякає купу водіїв які заробляли на надприбутку і сформує маніпуляції від самих таксистів. Сам космічний попит просто і з'їсть регуляцію, і не надасть доступної послуги. Але якщо комусь легше від лозунгів, а не від конкретних дій - то будь ласка.

Зрозумійте, ціна в цій ситуації не причина, а індикатор проблеми вузького горлишка. Зрегулювавши ціни ви ВЗАГАЛі не вирішуєте проблеми перебирання на інший берег. А лише ускладнюєте пересування. З іншої сторони, ми не можемо вдавати вигляд, що воно само собою зникне. Не зникне. І ось в таких умовах потрібна якісна проактивна політика держави. Якої немає. А немає з мільйон причин. Відсутність самоврядування - одна з причин. Відсутність практики вирішувати якісно проблеми в нашій чиновницькій культурі - ще одна з причин. Та багато.