Підтримайте петицію щодо присвоєння Андрію Корнійчуку звання Героя України (посмертно)! До повномасштабного вторгнення російських загарбників Андрій працював сталеваром на заводі "Дніпросталь" і був активістом незалежної профспілки. Брав активну участь у робітничому русі, боровся за гідні умови праці та гідну оплату праці як на "Дніпросталі", так і солідаризувався із боротьбою інших працівників металургійної галузі. Андрій мав активну громадянську позицію, був активістом Народовладдя, послідовно відстоював ідеї соціальної справедливості та справжньої демократії, за що піддавався утискам олігархії. Його неодноразово незаконно звільняли з роботи за його правозахисну діяльність, але він не опускав руки і продовжував боротьбу. У жовтні 2022 року Андрій добровільно став до лав Збройних Сил України. Спочатку служив у 81-й аеромобільній бригаді, в лавах якої він отримав перше поранення ще в грудні 2022 під Білогорівкою. Після лікування та реабілітації Андрій мав можливість продовжувати службу в тилу, але свідомо відмовився від цього варіанту та викликався служити в 634-му окремому зенітно-кулеметному батальйоні, в лавах якого збивав "шахеди". Проте він хотів повернутися до виконання бойових завдань безпосередньо на передовій і тому сам подав рапорт із проханням пройти навчання на оператора дронів. Пройшовши навчання на оператора FPV-дрона, у грудні 2024 Андрій отримав наказ на переведення та відправлення на передову. У лавах 117-ї окремої важкої механізованої бригади виконував надскладні та небезпечні завдання в зоні активних бойових дій. 8 травня 2025 року Андрій Корнійчук був поранений ворожим FPV-дроном під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, зазнавши вкрай важких поранень. Він втратив кисті обох рук та праву ногу, отримав серйозний перелом лівої ноги та множинні поранення внутрішніх органів. Ми побачились з ним в Києві, коли він лежав в реанімації, він міг говорити, ми планували майбутнє, він був важкий, але боровся до останнього, як завжди це робив у всіх своїх справах. Він переніс численні оперативні втручання, проявивши виняткову силу духу та стійкість. Проте, організм Андрія був настільки ослаблений надважкими пораненнями та численними складними операціями, пов’язаними з ними, що його серце не витримало. Двічі воно зупинялося, й лікарям вдавалося відновити серцебиття. Але вранці 22 червня 2025 року, після довгої боротьби за життя, Андрій Корнійчук помер від наслідків надважких поранень. Це дуже валика втрата для нашої команди. Такі люди як Андрій мали змінювати країну на краще. Після смерті Андрія його родина передала половину коштів, зібраних на реабілітацію та протезування, – на потреби Збройних Сил України. За ці кошти було придбано автомобіль для підрозділу, в якому проходив службу Андрій. Таким чином, навіть після смерті Андрій Корнійчук продовжив служити Україні. Альона Лещенко – сестра Андрія Корнійчука – зареєструвала петицію до Президента України з проханням присвоїти Андрію Корнійчуку звання Героя України (посмертно). Закликаємо всіх людей доброї волі підписати цю петицію та поширити цей допис, щоб більше людей змогли підписатися! Вшануємо цю велику Людину, яка справді гідна найвищої державної нагороди - саме люди з такою біографією та життєвими принципами і мають її отримувати!Посилання на Петицію – petition.president.gov.ua/petition/262516