80 днів на нулі. Кіт - мій антистрес. Мрію обробляти свою землю після війниНайважче — втрачати найближчих на війні. Я заблокував цю думку. Про втрату. Для мене він поїхав у відпустку. Бо він був для мене найріднішим братом. І в цьому житті ми з ним не побачимось. Це дуже важко, коли нема того, з ким ріс стільки років років. Турбує нервове напруження постійне. ***Останній рік не можу адекватно поводити себе серед людей. Хочеться кричати і бити вже. Панічні атаки. Коли я бачу молодого здорового бичка, який їде на машині — чому ти не тут. Я просто пустий. Я зневірився. Не довіряю нікому. В мене є кіт: Ми з ним говорим дуже часто. Він спить біля мене. Він як мій антистрес. Приходить кожен день і мурчить: інколи здається що він говорить зі мною. Вночі прокидаюсь. А він мурчить. Це дуже підтримує. Памʼять дуже хромає. Забуває багато.***Яким я бачу моє майбутнє? Хочу бути плодовитим деревом. Щоб життя було в фарбах, Хочу жити і мріяти. Не виходить. ***Мене підтримує зараз кілька речей.Віра в людей, які колись будуть жити тут в Україні. І не воювати.Віра в Всевишнього. Якби люди більше вірили, менше б воєн було.Я так все більше думаю зараз.Що я хочу робити після війни? Якщо зможу списатись - хочу обробляти свою землю своїми руками. Як робив мій батько, мій дід і прадід. Я в селі виріс. ***Найбільше турбуєГоловні болі, Тошнота, поганий сон, кошмари, Панічні атакиГалюцінації іноді є - ракети, шахедиСудороги уві сні хапаютьПостійна тривожністьДепресіяБажання тільки одне — списатись****Був в місті, і там грала музика з дитячого мультфільму радянського. І цього вистачило. Мене потім телепало 2 години.Советські дитячі мультики - це жах. Їх нам ставили в колонії.16 часов кожен день грала ця музика - львіну долю часу грали дитячі мультики. Це в багатьох колоніях.І це саме страшне було. *** Виходжу в парк. У всіх так добре все. І це так злить.Ми самі пішли. З першого дня війни. І наче нас програли в рулетку.***З 2014 року добре ставились до військовихЗавжди. А зараз тікають. На машинах треба вішати наліпку неТЦК. Щоб не спалили. ***Жінка каже, що кричу вночіРуки трусятьсяНоги трусятьсяСтрахТривогаБоюсь і не знаю, що відбуваться.***Дуже важкий один спогад.Глаза закриваю і бачу. Тіп. Перебило 2 ноги. Забрати його неможливо було. Командир сказав, не забирати його. Це мене мучить.Бо ми разом були так довго. . ***Знаєш, що мене турбує? Мене турбують трупи. Бачу їх постійно. Уві сні.Тільки уві сні.***Ти знаєш що таке 80 днів сидіти на нулі?Там летить все. Попаде, так попаде. Якась байдужість.Настільки все рівно вже стає. ***Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:🔗Посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPЯкщо це корисно — поставте ❤️І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.#ДумкиВійськових@BagnenkoPsy