Ознайомився з інтерв’ю Віталія Кличка для «Української правди» — і з ключовими тезами мера важко не погодитися.Фундаментальна річ, яку чомусь уперто ігнорують: захист теплоелектроцентралей можливий лише за умови наявності ефективної системи ППО. А коли ракет для неї бракує — жодні міські бюджети не здатні це компенсувати. Забезпечення України засобами протиповітряної оборони — зона відповідальності не міських голів, а державної влади та міжнародної дипломатії, яка формує й просуває відповідні запити до партнерів.Тому цілком закономірно виникає запитання: чому ця робота не дала результату в необхідному обсязі? Чи справді міжнародні обмеження на постачання ППО були пов’язані з політичними рішеннями всередині країни, зокрема зі спробами тиску на НАБУ та САП, про що публічно говорили урядовці?Окрема тема — бюджет столиці. Майже 70% коштів Києва — це захищені статті: зарплати лікарям, вчителям, викладачам, комунальникам. Тобто людям, які щодня забезпечують життєдіяльність міста. Реальний бюджет розвитку у столиці фактично відсутній.Ба більше — 8 млрд гривень, закладених саме на розвиток і модернізацію ЖКГ, були вилучені рішенням парламентської коаліції за участі «Слуг народу», ОПЗЖ та «Батьківщини». І після цього Києву закидають «непідготовленість».Водночас із 106 млрд гривень міського бюджету 12 млрд Київ спрямував безпосередньо на підтримку ЗСУ: десятки тисяч дронів, системи РЕБ, автомобілі, спорядження. Це не декларації — це конкретні цифри.Ще один показовий факт: із 100 когенераційних установок, закуплених Кабміном за кошти державного бюджету, столиця отримала лише одну. Ще одну — від міжнародних партнерів. Решту 13 місто придбало вже власним коштом. І навіть цього вистачає лише для підтримки критичної інфраструктури — водопостачання та водовідведення, щоб не допустити техногенної катастрофи.Розмови про швидкий перехід від великих ТЕЦ до децентралізованих міні-ТЕЦ — це або нерозуміння масштабів проблеми, або свідоме маніпулювання. Це роки роботи й мільярдні інвестиції, яких у міста просто немає, особливо після того, як у розпал зими з бюджету столиці вилучають кошти. Назвати це адекватним — складно. Радше навпаки.Після цього всю відповідальність зручно перекласти на мера. Така схема дозволяє відвести погляд суспільства від рішень центральної влади й не відповідати на питання, що саме було зроблено для захисту українських міст.Критика доріг — з тієї ж серії. Якщо їх не ремонтувати, Київ швидко опиниться в транспортному паралічі. І тоді запитання будуть іншими — чому місто не їде.Що ж до снігу: за тротуари відповідають голови районних державних адміністрацій, яких призначає президент і які підпорядковуються виключно йому. Мер і «Київавтодор» відповідають за дороги. Це чіткий розподіл відповідальності. Тож виникає логічний сумнів: чи не використовується тема неприбраних тротуарів як інструмент політичного тиску?У сукупності — від вилучення 8 млрд гривень до інформаційних атак через комунальні питання — усе це надто вже нагадує цілеспрямовану кампанію проти мера Києва. Кампанію, покликану сформувати ненависть, але яка, схоже, не спрацювала.І, судячи з усього, вже не спрацює.КРИШТАФОВИЧ🫡