Зараз, коли деякі лідери держав зібрались на путінському саміті в Казані й коли фактично повз цей їхній саміт можуть переміщувати військових з Північної Кореї ближче до фронту в Україні під акомпанемент слів про нібито «недопущення напруги», ми все одно знаємо: переможе не злочинець, не той, хто руйнує і депортує, а той, хто обʼєднує народи на основі фундаментальних людських цінностей і Статуту ООН.Якщо будемо успішні ми в тому, щоб завершити цю війну справедливо, то будь-який інший народ, проти якого можуть планувати подібну агресію, зможе бути впевненим, що світові вистачить сил та єдності, щоб захистити міжнародне право.Йдеться не тільки про Україну. Сьогодні, у Міжнародний день ООН, особливо потрібно про це сказати.Сказати тоді, коли мету, заради якої створена ООН, захищають не Радбез ООН і навіть не функціонери ООН, а ось такі формати співпраці, як Кримська платформа чи як Саміт миру.І хотілося б нагадати міжнародній бюрократії та політичним лідерам, що сьогодні День ООН в усьому світі, а не десь у Казані.