Часто на супервізіях піднімається питання: «Як не нашкодити клієнту?». Чи ви колись думали про це?Я підібрала 10 правил, щоб терапія залишалася безпечною:1️⃣Ми не пірнаємо одразу в травму

Якщо нервова система клієнта ще не здатна повертатися до базового стану спокою, ми не торкаємося травматичного досвіду.2️⃣ Тіло веде за собою, а не лише розум

Те, що клієнт когнітивно все розуміє і може логічно пояснити свою травму, зовсім не означає, що його тіло вже готове її опрацьовувати.3️⃣ Ми зупиняємося до того, як клієнт «посиплеться»

Якщо після сесії клієнта затоплює емоціями, він дисоціює або ледве справляється з життям — це перевантаження.4️⃣ Ми не женемося за емоційною інтенсивністю

Сильні емоції (чи катарсис) — це не мета нашої роботи. Метою є інтеграція та зцілення.5️⃣ Симптоми — це сигнали, а не «відкат»

Тривога, оніміння чи завмирання? Це не провал терапії. Це просто система клієнта сигналізує нам, наскільки близько ми підійшли до межі його толерантності. Ми маємо до них прислухатися.6️⃣

Стабілізація йде ПЕРЕД історією

Спочатку ми переконуємося, що клієнт має інструменти, щоб повертатися в момент «тут і зараз», і лише потім занурюємося в минуле.7️⃣ Зцілення має вписуватися в життя

Якщо через терапію повсякденне життя клієнта стає важчим або нестерпним, ми повинні скоригувати наш підхід і знизити інтенсивність.8️⃣ Темп задає клієнт

Ми не штовхаємо людину туди, до чого вона не готова. Якщо потрібно сповільнитися — ми сповільнюємося.9️⃣ Кордони не обговорюються

Ми маємо постійно нагадувати клієнту: він завжди має право сказати «ні», «стоп» або взяти паузу в будь-який момент сесії.🔟 Ми завжди залишаємося травма-інформованими

Це наше професійне зобов'язання: постійно вчитися і розширювати свою оптику, щоб підтримка була максимально безпечною.