Ще до релізу Mina the Hollower, всі порівнювали її із такими серіями, як The Legend of Zelda чи Castlevania, або ж навіть називали піксельним Bloodborne. Признаюсь, мої очікування не сильно відрізнялись. Проте зараз я розумію, що вона не є нічим із цього. І це прекрасно! ‍ Хоч вона й виглядає як Link's Awakening DX та використовує схожий формат оповіді, тут немає навіть віддалено схожої на 2D Зельди системи прогресії за допомогою предметів, підземель чи пазлів. Хоч вона часто звучить як Castlevania, пропонує фірмовий батіг Бельмонтів як один із видів зброї та навіть дозволяє розбивати ним канделябри, з яких подекуди випадає другорядна зброя, все ж не позичає майже ніяких ґеймдизайнерських рішень. Попри те що левел дизайном вона може здатись схожою на твори From Software, із шорткатами у взаємопов'язаних локаціях, скілчек енкаунтерами та засідками... це в принципі ніколи і не було характерно виключно соулзборнрінґам. Натомість, Yacht Club Games вже вдруге зловили у плашку блискавку, що підозріло схожа на попередню. Як це було і з Shovel Knight, вони зробили гру, яка не покладається на джерела натхнення, а використовує їх максимум у вигляді присмаків, що супроводжують щось геть нове. Створили джерело майбутньої ностальгії, а не спробували викликати її за чимось іншим.Насправді формула та ж, що й попереднього разу, просто в іншій площині. Взяти одну просту ігрову механіку, цього разу це можливість протагоністки зариватись під землю, і будувати навколо цього все інше: платформинг, бойову систему, левел дизайн, прогресію, пазли, оповідь. Геть все. А потім довго-довго полірувати та наповнювати різноманітними деталями та секретами. І, щиро кажучи, мені цього разу результат подобається навіть більше, бо навколо цієї однієї механіки розробники створили величезний заплутаний відкритий-відкритий світ, де лише розуміння глибини цієї механіки зупиняє гравця від того, щоб йти куди завгодно. Та і навіть розуміння це у більшості випадків не закрите за якимись локаціями, діалогами чи квестами. Ніякої мапи, маркерів чи квестлогів. Лише ваша креативність та розумний левелдизайн, який дозволить їй розкритись. У гравця практично одразу ж після прологу є всі необхідні інструменти для дослідження будь-якого куточка ігрового світу, йому ж залишається бути уважним, експериментувати і багато дивуватись. Рівень мого здивування під час проходження зростав невпинно. Що вже й казати, коли рішення, які мали б "ламати" чи "обманювати" гру, є задуманими розробниками шляхами. Вони хочуть, щоб ви знущались із цієї гри. Взяли отой предмет що лежить прямо у вас під носом, скомбінували його із вашим розумінням механік та перестрибнули оцю гігантську яму, яка у будь-якій іншій грі кричала б гравцю "тобі сюди зарано!". Але тут немає "зарано", є лише "як", бо ці міленіали винайшли анти-зельдаванію. Навіть внутрішньоігровий мануал чітко заявляє, що вам ніколи не знадобиться особливе спорядження для того, щоб просунутись по основному шляху. Mina the Hollower не хоче нагадувати, як вам було цікаво колись там у якихось іграх, що дивували вас тоді. Вона хоче дивувати вас зараз. І якщо зрозуміти її правила та трішки погратись у винахідника, то вас чекає одна із найдивовижніших інтерактивних пригод сучасності. Через верх переповнена чудернацькими подіями, неочікуваними відкриттями, кумедними знайомствами, веселими випробуваннями та просто красою. Достатньо лише прийняти це химерне бажання чудуватися і зважитись пірнути. Пірнути та завзято рити, адже тут навмисне закопали багацько цікавих штук, і щиро хочуть щоб вам було цікаво все це знайти.