Святвечір — час, коли в домівках запалюють свічку і чекають на першу зірку. Коли родина збирається за столом із дванадцятьма стравами, а в оселі у покуті з’являється дідух — як знак пам’яті і зв’язку з предками.Цього вечора родини збираються разом — згадують тих, хто на службі, і хто вже став частиною нашої пам’яті. Святвечір завжди був про єднання людей— про спільну молитву, про пам’ять і про віру, яка допомагає вистояти навіть у найтемніші часи.Сьогодні багато українських родин зустрічають Святвечір по-особливому — з досвідом втрат, очікувань і розлуки, але водночас із внутрішньою силою. Саме тому цей вечір такий важливий: він нагадує, що попри всі випробування ми залишаємося разом — у своїх цінностях, у традиціях й у здатності берегти одне одного.Святвечір нагадує нам, що сила України у здатності триматися одне за одного. У тих вечорах, де народжується надія і жива віра в те, що світло обов’язково переможе темряву.Цього вечора ми особливо дякуємо Захисникам і Захисницям, які зустрічають Святвечір не вдома, а там, де щодня боронять країну і наше українське завтра. Завдяки вам українські родини мають можливість зібратися разом за святковим столом, сказати одне одному найважливіше — і вірити, що попереду буде Різдво у мирній та вільній Україні.