«Він був воїном, воїном для людства, і пророком вчення справедливості для всіх народів». Це цитата з некрологу Адольфу Гітлеру від норвезького письменника та лаурета Нобелівської премії Кнута Гамсуна. Свою найвищу літературну відзнаку Кнут отримав у 1920 році. Це Нобелівська премія за роман «Плоди землі». На той момент він — жива легенда, автор, яким захоплюються Кафка, Томас Манн, Гессе, Фолкнер.Ще до початку Другої світової війни він чітко окреслив свою ідеологію: ненависть до британського імперіалізму та зневага ліберальної демократії. Звичайно, така людина легко захопилась ідеями Гітлера. Ось що він написав у 1940 році, коли німці окупували Норвегію: «Німці воюють за нас і тепер ламають англійську тиранію над нами та всіма нейтральними країнами». Насправді Гамсун не був прям палким прихильником нацизму (що, звичайно, не виправдовує того, що він їх підтримував), він просто бачив у Гітлері лідера, якого хотів бачити: антибританського, «просту» людину з народу, що протистоїть модерному хаосу. В 1943 році Гамсун добровільно віддав свою Нобелівську премію Ґеббельсу як знак подяки за їхню зустріч. Коли Німеччина програла війну, а Гітлер вбив себе, Гамсун написав йому некролог: «Адольф Гітлер мертвий, і тим самим завершено останній розділ його життя. Він був воїном, воїном для людства, і пророком вчення справедливості для всіх народів. Він був реформатором найвищого ґатунку, і його історичною долею стало те, що він мусив діяти в час небаченої жорстокості, яка зрештою його й зламала». Після війни Гамсуна заарештували, але згодом його визнали таким, що має «постійно ослаблені розумові здібності» і замість покарання він отримав лише величезний штраф. Але це залишило його зовсім без грошей. Далі він стає персоною нон ґрата. Але у 1949 році виходить останній текст Гамсуна — «На зарослих стежках». Це книга про приниження, про старість, про систему, яка вирішує, хто при здоровому глузді, а також про самотність людини, яку всі вже списали. Текст написаний чітко та логічно, що, на думку деяких експертів, підриває діагноз «розумової деградації» автора. Але по суті це нічого не змінило. Кнут Гамсун помер 92-річним дідом в 1952-му році. Він не мав ні державних почестей, ні публічного прощання. Лише згодом в Норвегії почали повертати його в літературний канон і відділяти тексти від людини. in book we trust