«Саду нема, проте є гарне підвіконня. На день народження мені подарували величезний букет, і в ньому ще були корінці! Тепер у мене перед вікном стоять сім великих кущів у воді», – розповідає пані Наталія, 55-річна пацієнтка «Лікарів без кордонів» у Вінниці. Вона – з Херсона, опинилася тут через війну.Наталія відвідує жіночу групу підтримки для вимушених переселенців з Херсонщини: тут роблять творчі поробки. Підвіконня кімнати заповнені квітами, які вирощує Наталія. Вона розповідає про свій сад у Херсоні: 200 квадратних метрів абрикосових дерев, виноградників, квітів; її улюблені – рожеві троянди.«Квіти – це як спогади про дім, спокій... Це спогади про життя, яке у нас там було. Тут ми просто в очікуванні. Моя душа – у саду вдома, в Херсоні». Свою історію пані Наталія та інші пацієнти черкаського й вінницького проєктів «Лікарів без кордонів» розповіли відомій британській ілюстраторці Еллі Барон. Вона занотувала деталі, якими хотіли поділитися ці люди, і зобразила їх на ілюстраціях. 📸© Елла Барон