Лікарі без кордонів/Médecins Sans Frontières

Пані Валентині – 77 років. Вона з Василівки, що на Миколаївщині. Жінка має депресію після смерті сина. «Мого сина, 53-річну людину з інвалідністю, знайшли мертвим у воді у власній квартирі. Це сталося через підрив російськими військами Каховської гідроелектростанції, – розповідає вона. – Пам’ятаю, як принесла йому вечерю: все було добре, але вранці мій молодший син знайшов його бездиханне тіло у квартирі, яка була по пояс у воді. Після цього випадку я нічого не могла запам’ятовувати; мені не хотілося нічого робити, все було розмите. І це сталося після того, як ми пережили окупацію». Пані Валентина – пацієнтка нашої мобільної клініки. Команди «Лікарів без кордонів» приїжджають до деокупованих та віддалених сіл Миколаївщини, аби надати психологічну й медичну допомогу. Жінка каже: «Лікарі виписали ліки, і я досі їх приймаю. Регулярні розмови з психологом допомагають: коли я ділюся своєю історією, мені стає краще. Завжди радію, коли психологи міжнародних організацій приїжджають до нас». 📸© Марія Нагорна

«Лікарі без кордонів» транспортували двох пацієнтів за допомогою медичного трака– великої автівки, обладнаної, як палата інтенсивної терапії. Чоловіків з ушкодженнями, отриманими внаслідок війни, наша команда доправила з лікарні у Запоріжжі до Києва і передала там бригаді державної швидкої допомоги для розміщення і лікування у столиці. «Один з пацієнтів перебував під апаратом штучної вентиляції легень, у нього було обширне поранення сідниць та ніг. Другий пацієнт був при свідомості. Він мав високу ампутацію правої руки через турнікетний синдром, який виникає через тривале перетискання кінцівки турнікетом для зупинки кровотечі», – розповідає Геннадій Кислиця, лікар «Лікарів без кордонів».  Дорога зайняла 9 годин, у нашій команді працювали лікар, два фельдшери та два водії. Медики «Лікарів без кордонів» вводили пацієнтам знеболювальні, седативні препарати й необхідні розчини, стежили за життєвими показниками. Транспортування минуло добре, на пацієнтів чекає відновлення у лікарнях Києва.📸© MSF

Панові Миколі – 48 років, він прийшов до лікарні на Миколаївщині на плановий огляд.«У мене була травма хребта, і зараз маю постійний біль. Я дуже сподіваюся, що мене зможуть вилікувати, що не знадобиться операція. У мене також проблеми з коліном; мені вже зробили операцію, але коліно все ще болить, – розповідає чоловік. – Я постійно відчуваю тривогу – через здоров'я, через війну». «Лікарі без кордонів» працюють у лікарнях прифронтових регіонів, аби у пацієнтів було більше шансів отримати своєчасну й необхідну медичну допомогу.Команди «Лікарів без кордонів» фіксують загострення хронічних захворювань серед людей, які живуть поблизу лінії фронту. До цієї лікарні на Миколаївщині потрапляють і з травмами, отриманими через війну, але найпоширенішими діагнозами є серцево-судинні хвороби, діабет, астма, епілепсія. Через постійні обстріли, сирени повітряної тривоги та ситуацію з безпекою у мешканців цієї громади систематичні проблеми зі сном, що також впливає на перебіг хронічних захворювань.📸© Марія Нагорна

Команда «Лікарів без кордонів» у складі лікаря і парамедика працює у відділенні невідкладної допомоги лікарні поблизу лінії фронту на Миколаївщині. У таких лікарнях, як ця, – нестача медичного персоналу: працюють кілька місцевих лікарів, які залишилися у своїх регіонах, незважаючи на небезпеку.Ганна Дудник, лікарка «Лікарів без кордонів», оглядає 67-річну пані Світлану, яку доставили до лікарні автівкою швидкої. У пацієнтки – скарги на втрату свідомості та сильний біль.«Пані Світлана вже лікувалася у цій лікарні, але їй потрібна більш розширена діагностика, – каже Ганна. – Ми бачимо, що пацієнтка схудла за 4 місяці. Але лікарня надасть необхідну медичну допомогу, щоб стабілізувати її стан». У прифронтових регіонах люди часто не можуть дістатися до великих міст, таких як Миколаїв, аби отримати вчасну медичну допомогу, через фінансові труднощі, обмежену мобільність та страх залишати свої домівки через можливість обстрілів. Тому пацієнтів часто госпіталізують уже з ускладненнями хвороб.📸© Марія Нагорна

«Лікарі без кордонів» продовжують підтримувати медичні та соціальні заклади в Україні в умовах енергетичної кризи. Ми передаємо в якості допомоги зарядні станції, інвертори, генератори, обігрівачі, стабілізатори напруги та розподільчі щити.Наші команди, крім регіонів біля лінії фронту, підтримували заклади на Київщині та Вінниччині. Представники Київської міської клінічної лікарні №10 звернулися до нас по допомогу для забезпечення живлення операційних та відділення інтенсивної терапії.«Цей медичний заклад було оснащено потужними інверторними й акумуляторними системами, здатними автономно забезпечувати електроенергією частини лікарні протягом тривалого часу навіть під час відключень світла, — каже Янн Мінуа, координатор проєкту «Лікарів без кордонів». — Ми також оцінили стан електромереж. Значна частина інфраструктури потребувала заміни, тож ми оновили мережу, встановили та підключили інвертор і акумулятори. Від надійної роботи електричної системи залежить життя людей». 📸© Ангеліна Щорс/MSF

Протягом останньої доби російські військові випустили понад 600 безпілотників та понад 50 ракет по всій Україні. Найбільше постраждали Київ, західні області та прифронтові райони, включно з Чернігівською, Дніпропетровською, Харківською, Сумською, Запорізькою, Херсонською областями.У Києві удар спричинив часткове обвалення житлової 9-поверхівки. Повідомляється, що щонайменше восьмеро людей загинули та понад 45 отримали поранення.«Сьогоднішні атаки російських військ на цивільну та енергетичну інфраструктуру у Києві є ще однією демонстрацією того, що ця війна ведеться проти людей, – каже Крістофер Стоукс, старший радник з гуманітарних питань «Лікарів без кордонів». – Енергопостачання має вирішальне значення для лікарень та установ соцзабезпечення, де одні з найбільш вразливих людей країни отримують допомогу. Ми засуджуємо неодноразові атаки на цивільну та енергетичну інфраструктуру в Україні, які продовжують позбавляти людей електроенергії, чистої води та доступу до основних послуг». 📸© Ангеліна Щорс/MSF

Медичний трак «Лікарів без кордонів» транспортував ще чотирьох пацієнтів у важкому стані з Харкова до Києва. Двоє з них отримали поранення через бойові дії.«Один пацієнт з черепно-мозковою травмою перебував на штучній вентиляції легень, він потребував  анестезії, седації, інфузійної підтримки, – розповідає Анастасія Борисова, лікарка швидкої допомоги «Лікарів без кордонів», – Ще двоє були зі спінальними травмами, і один чоловік мав остеомієліт (запалення кістки) нижньої кінцівки».  Таке перевезення – частина програми з прицільної евакуації у партнерстві з МОЗ України, яка дозволяє доставити пацієнтів з прифронтових територій до спеціалізованих медичних закладів якомога швидше. «Медичний трак дозволяє нам продовжувати інтенсивну терапію в дорозі, він дуже  зручний  та ефективний  саме для прицільної евакуації», – пояснює Анастасія Борисова.  За допомогою медичного траку «Лікарі без кордонів» транспортували 54 пацієнта від початку 2025 року, у межах прицільної евакуації – 19 пацієнтів. 📸© MSF

«Лікарі без кордонів» на Дніпропетровщині надали допомогу жінці, яка отруїлася чадним газом. Її доправила до лікарні швидка, пацієнтка скаржилася на блювання, головний біль, головокружіння, загальну слабкість. «Симптоми отруєння можуть бути спершу непомітними та розвиватися поступово – у цьому небезпека чадного газу, – пояснює анестезіолог «Лікарів без кордонів» Євген Боднар. – Цей газ міцно з’єднується з гемоглобіном у крові людини. Гемоглобін переносить до тканин кисень і виводить вуглекислий газ, але коли він зв’язаний з чадним газом, то не може виконувати функції».  Пацієнтка розповіла: хотіла протопити будинок та нагріти воду для купання, проте не одразу змогла запустити газовий котел. Через годину їй стало зле, але вона вчасно звернулася по допомогу. У лікарнях біля лінії фронту «Лікарі без кордонів» підтримують роботу приймальних відділень.Важливо, щоб люди, які продовжують залишатися в найбільш небезпечних регіонах, мали своєчасний доступ до медичної допомоги.📸© Юлія Трофімова/MSF

Міжнародна медична гуманітарна організація «Лікарі без кордонів» закликає уряди держав дотримуватися зобов'язання – захищати медичні заклади і систему допомоги людям. 10 років тому – у травні 2016-го – Рада Безпеки ООН одноголосно ухвалила Резолюцію 2286. Понад 80 держав-членів зобов'язалися захищати медичний і гуманітарний персонал, інфраструктуру, транспорт та обладнання. Але навіть лише протягом одного 2025 року, за даними ВООЗ, у світі сталося 1348 атак на медзаклади, в результаті загинула 1981 людина.«Те, що колись вважалося винятком, тепер стало звичним, — каже Джавід Абдельмонейм, міжнародний президент «Лікарів без кордонів». – Ми бачимо ігнорування захисту медичної допомоги у країнах у стані війни. Держави, які зобов’язалися захищати медичну допомогу ще у 2016 році, повинні перестати ховатися за виправданнями».«Лікарі без кордонів» працюють у 70+ країнах світу. Протягом останнього 10-ліття 21 наш працівник загинув під час виконання роботи.📸© Дієго Рафалес/MSF📸© Колін Делфосс📸© Лорель Хор

«До нашої медичної команди потрапив фермер, який продовжував працювати на Херсонщині, попри активні бойові дії. Він займався скотарством та виробництвом продуктів харчування». Євген Жук, ортопед-травматолог «Лікарів без кордонів», згадує один з випадків зі своєї практики. Він у нашій команді з вересня 2023 року, нині надає допомогу пацієнтам в одній з лікарень Херсона: там «Лікарі без кордонів» працюють з ротаціями команд кожні два тижні.Пацієнт отримав поранення під час обстрілу:«У нього була уламкова рана та відкриті переломи кісток руки, пошкоджені судини і нерви. Також були пошкоджені променева артерія, променевий і серединний нерви, сухожилля першого, другого і третього пальців, а також згиначі цих трьох пальців. Я вирішив оперувати, зробити якомога більше на першому етапі, тобто відновити цілісність нервів, відновити кровообіг, з'єднати кістки за допомогою голок і максимально закрити дефекти шкіри». Спогадами про цю операцію Євген ділиться у картках до посту.📸© Жульєн Деваріше/MSF