Софія Русова — видатна освітянка та громадська діячка, одна з перших жінок в українському парламенті, феміністка, авторка книжок і голос окупованої більшовиками України в Європі. Водночас життя цієї жінки — це постійні переїзди, обшуки, місяці, проведені у в’язницях, велика відповідальність, війни і втрати: батьків, сестер та братів, двох дітей, коханого чоловіка і, зрештою, вже в немолодому віці, країни. Парадоксально, але жінка, яка, без перебільшення, поклала життя на служіння Україні, не мала ані краплі української крові.

Її мати — француженка Анна Жерве, батько — зросійщений швед Федір Ліндфорс, який провів пів життя на російських війнах. У 10 років Ліндфорси переїздять до Києва. Софія вступає у Фундуклеївську гімназію, яку в 15 років закінчує із золотою медаллю. Там, іще підліткою, вона знайомиться з родиною Старицьких — і, як згадувала вона сама: “З цим новим знайомством у наше родинне життя уперше вступив свідомий український елемент, — вступив, але не запанував одразу”.

Її головне захоплення в цей час — музика. Вона обожнює фортепіано і вправляється у грі по 5–6 годин на день. Раптова смерть батька у січні 1871 року стає переломним моментом у житті Софії. Їй лише 15 років, а вона мусить не лише пережити втрату, але й зробити непростий вибір — визначитися зі своїм майбутнім. Софія отримує листа від тітки: та пропонує здійснити її заповітну мрію — влаштувати дівчину на навчання до Петербурзької консерваторії. “Музика... консерваторія... — самі ці слова хвилювали мене, я так любила свій фортеп'ян, опанувати ним цілком — яка спокуслива мрія! Але кому з того яка користь? Чи маю я право так егоїстично будувати своє життя? А люди? чи не треба спочатку для них послужити!” — роздумує Софія і відмовляється. Разом із сестрою вони обирають служіння іншим.

“Ви сама ще дитина. Хто ж вам довірить дітей?” — запитує Софію попечитель шкільної округи, коли вона подає прохання відкрити в Києві дитячий садочок. Його скепсис можна зрозуміти — прохачці лише 15 років, але вона налаштована так рішуче, що він, зрештою, дає дозвіл. Вони з сестрою вже побували в Петербурзі — відвідали найкращі тамтешні школи, закупили підручники та книжки з педагогіки і старанно їх штудіювали. Улітку 1871 року сестри Ліндфорс відкривають у Києві перший в історії України дитячий садочок.

Як Софія Русова прийшла до українського руху, чому неодноразово опинялася за ґратами та як продовжувала працювати для України в еміграції – читайте у матеріалі Євгенії Подобної ↓

https://localhistory.org.ua/texts/statti/sofiia-rusova-ukrayinka-za-viborom/