Мій любий читачу,поки ми всі із завмиранням серця очікуємо на завершення однієї вельми цікавої події, про яку я, безперечно, ще матиму що сказати, неможливо змарнувати нагоду привітати велику (не забуваймо — найбільшу!) родину Астерс із ювілеєм.Тридцять років.Цілих тридцять потужних років, які, на цілком скромну думку вашої авторки, не засвідчують жодної нагальної потреби у надмірній увазі. Але раз уже святкують — то чом би й не відзначити?Не всі з нас мали честь бути запрошеними на це урочисте дійство, та зате всі вкотре пригадали життєвий шлях ШДП — шлях, що сміливо може слугувати підручником із усіх можливих метаморфоз, які тільки здатне пережити партнерство за десятиліття.І, звісно ж, головне в цьому безперервному русі — не загубити ідентичність.Хоча… якщо амбіція розміром із замок — легенду доводиться підтримувати навіть тоді, коли фасад давно живе окремим життям від фундаменту.Ваша скромна авторка щиро вітає партнерство Астерс та його старших представників родини й бажає їм традиційного партнерського затишку, слухняних клієнтів і, безперечно, високих гонорарів — бо без них легенди мають властивість швидко вицвітати.А також, звісно, бажаю нових нагород і нових визнань.Адже, як відомо у вищому товаристві, амбіції зобов’язані періодично підкріплюватися хоча б якимось змістом.Завжди з іронією і увагою, Леді Віслдаун