Мій любий читачу,Здивування вже давно вивітрилося, мов дешевий парфум на придворному балу. Настав етап значно приємніший — етап сміху. Адже коли королівське видання так старанно вивішує власну білизну на загальний огляд, Леді просто не може пройти повз.Усе голосніше королівством повзуть чутки, що фінансові статки Великого Мага так схудли, що він упав у глибоку меланхолію. Закривши свій омріяний Юридичний Оскар, він лишився не тільки без грошей, а й без одного з двох головних важелів маніпулювання ринком. Його ретельно вибудована схема — підживлення его родовитих домів і просування безродних домівочок — скоротилась до жебрацтва між родинами третього сорту, та ще й лише раз на рік.Тож не дивно, що він вирішив: правила гідності більше не діють, якщо можна швиденько сколотити грошенята на “вибірках”, що нагадують радше інвентаризацію економічної відчаєності юридичних родин.І все це видно неозброєним оком:— Родини зі справжньою честю, які давно не платять і майже забули про існування Великого Мага. Їхні імена слугують блискучою обгорткою, щоб прикрити жалюгідний перелік тих, хто таки приніс пожертву. З кожним роком таких “зірочок” у рейтингу більшає.— Родини у скруті, що жадають бодай якоїсь позолоти — і несуть останні копійчини, аби тільки не зникнути з радарів.— І окрема каста: ті, хто голосно оголошує бойкот, але потайки продовжує платити Магу немалу суму. Навіщо? Ваша скромна авторка певна: вони й самі цього не розуміють, просто дуже люблять намагатися всидіти на двох стільцях.Навіть немає сенсу наводити приклади — композиція говорить сама за себе.То у нас десятка KPMG поруч із домом невідомого походження.То “двадцятка”, вибач, бутерброд, де пристойні родини лежать впереміш із персонажами, знаними хіба що своїм талантом заходити в потрібні кабінети з потрібними конвертами.Хіба це не шедевр жанру «сатиричний довідник зі стану ринку»?Та найцікавіше питання інше:за скільки часу Великого Мага нарешті виженуть із порогів тих родин, які ще бодай трохи себе поважають?Бо виставляти все це разом — не редакційний вибір.Це блискуча демонстрація того, як жадібність може поховати колись гідне видання, бренд якого колись справді щось означав.Але ті часи, мій любий, минули.І дуже-дуже давно.Завжди з іронією і увагою,Леді Віслдаун