🕯🇺🇦Хвилина мовчання. Пам’яті Людмили Балабухи.Жінка, мати, бабуся. Боєць, парамедик. Героїня.Солдатка з вогнем у серці.Людмилі назавжди 46…💔Сьогодні — два роки, як її немає. Але її сила — назавжди з нами.Родом із Казахстану, вона з 16 років жила на Зміївщині, у Зідьках. Працювала продавчинею в Малій Рогані. І коли повномасштабна війна прийшла у її мирне життя — Людмила не втекла від неї, а пішла їй назустріч.У березні 2022 року Людмила Балабуха добровільно вступила до лав ЗСУ.Стала солдатом, помічником мінометника 92-ї окремої штурмової бригади.Закінчила курси парамедика. Рятувала життя на «нулі». Пройшла підготовку вогнеметника.Вона визволяла Харківщину. Нищила окупантів у Балаклії, Ізюмі, Чугуєві.І майже весь час була на передовій — у найгарячіших точках.10 травня 2024 року поблизу Чугуєва вона загинула, виконуючи бойове завдання.Захищаючи нас усіх. До останнього.У неї залишилися донька та онука.А у нас — пам’ять про жінку з неймовірною силою духу, відвагою та любов’ю до України.Світла пам’ять Героїні.Слава Україні! Героям слава! 🇺🇦[Медіа-Зміїв]