Новий голова ФРС - Кевін Ворш. Чи варто турбуватись за долар? ТАК!Саме на каденцію нового голови ФРС Кевіна Ворша припадає 2029-й, сторіччя біржового краху, який став передвісником Великої депресії.Однак у його випадку тривожать не символічні дати, а його специфічне наступництво. Зокрема, церемонія присяги Ворша відбулася у Білому домі. Востаннє голову ФРС приводили там до присяги у 1987-му. І тоді цим головою був Алан Ґрінспен. Під час промови Ворш підкреслив цю паралель:Як і Алан, я маю намір виконувати роль голови з енергією та цілеспрямованістю — саме так, як це робив голова Ґрінспен, залишаючись вірним місії та найкращим традиціям ФРС.Символічно, що новий голова публічно у своїй промові згадує не Бернанке, який переміг «Велику рецесію», а людину, яка посприяла своїми рішеннями кризі 2008 року. В двох словах, епоха Ґрінспена стала синонімом сліпої віри у саморегуляцію ринків. Його проблема була в переконанні, що фінансові інститути (банки і тп.) здатні самі контролювати власні ризики, бо цього нібито вимагає їхній природний «інстинкт». Проте, в реальності виявилось все інакше, банки потонули в банальній максимізації прибутку і загралися з іпотечними деривативами, як в казино. Тому, в матеріалах Комісії з розслідування фінансової кризи 2008 року було зазначено:Віра у здатність фінансових інституцій і ринків самостійно себе регулювати виявилася помилковою. Брак ринкової дисципліни у поєднанні з відсутністю ефективного нагляду та регуляторними прогалинами виявився фатальним.Звісно, це не означає, що Ворш буквально скопіює політику Ґрінспена. Однак його філософія невтручання в ринки може зіграти злий жарт напередодні сторіччя Великої депресії, яка буде відбуватись на тлі перегрітих акцій ШІ-індустрії.Але крім потенційно перейняття грінспенового «філософського спадку», є ще й політичні ризики для незалежності ФРС. Ворш одружений із Джейн Лаудер, донькою мільярдера Рональда Лаудера, давнього друга Трампа. І у своїй же промові Ворш звертається до Трампа не просто максимально компліментарно (він ще й уникнув відповіді на питання про "фальсифікацію" виборів в 2020, підігнавши Трампу), що з одного боку логічно через его президента, але й з акцентом на його підтримку «нової ери процвітання», яку просуває Трамп і тому потенційні реформи ФРС несуть ризики:Ворш виступає проти практики «forward guidance»: коли ФРС заздалегідь сигналізує ринкам про можливий напрямок монетарної політики. Він вважає, що надмірна комунікація робить ФРС заручницею власних прогнозів і обмежує її свободу дій. Цим кроком він намагається посягнути на спадок Бернанке, який ввів практику абсолютної прозорості в комунікації ФРС з ринками.Ще один самий ключовий аспект його реформ: зміна підходу ФРС до розрахунку інфляції. Ворш критикує традиційні індикатори (PCE) за фактичну фіксацію минулого і пропонує альтернативну метрику: trimmed mean.На практиці: цей метод відсікає з розрахунку екстремальні цінові стрибки. Це дозволить ФРС ігнорувати інфляційні шоки на кшталт нових митних тарифів Трампа чи подорожчання енергоносіїв. У результаті "офіційна" інфляція стане суттєво нижчою за ту, яку люди реально відчувають у гаманцях.Разом з цим Ворш просуває й монетаристську (Мілтон Фрідман) "природу інфляції", де інфляція має лише монетарний характер. Зокрема, у своїй статті він закликав відкинути «догму», що швидкий ріст економіки та зарплат розганяє ціни. На його думку, інфляцію породжують лише урядові витрати та друк грошей. До того ж він переконаний, що розвиток ШІ сам по собі є сильною дезінфляційною силою, яка здешевлюватиме товари в майбутньому, а значить зменшувати інфляцію.У разі реалізації цих змін (що поки не факт), його ФРС може мати ідеальний привід знизити ставки. Саме цього відкрито вимагає Трамп: здешевити гроші та сильніше розігнати економіку аби мати красиві цифри.Епілог. Новий голова ФРС не є царем монетарної політики, адже рішення там ухвалюються колегіально. Але на тлі своїх попередників він не виглядає технократом, до яких звик світ за часів Бернанке, Єллен чи Пауелла (він лишився в ФРС і буде в опозиції до Ворша).