❓Як працюють митні тарифи: досвід Індії, Південної Кореї, Аргентини та Нігерії🇮🇳 Індія після здобуття незалежності в 1947 році зробила ставку на імпортозаміщення: влада країни хотіла розвивати власні фабрики, захищаючи їх від конкурентів за допомогою високих тарифів. Економічного дива не сталося. Усе змінилося тільки після кризи 1991 року, коли мита різко знизили - зі 125% до 13%, і економіка пішла в ріст. Індія з 12-го місця у світі за обсягом ВВП вийшла на п'яте. Але повністю від захисту ринку країна не відмовилася. У результаті, поки Китай ставав надто дорогим, а В'єтнам і Бангладеш активно розвивали текстильний експорт, Індія відставала - зокрема через високі мита на синтетику, без якої не обійтися у швидкій моді. «Виробляти щось конкурентоспроможне в таких умовах вкрай важко», - каже економіст Абхішек Ананд.🇰🇷 Південна Корея - один з небагатьох прикладів, коли захист внутрішнього ринку спрацював. У 1970-х імпорт машин був фактично заборонений, а мита були досить високими. Hyundai за цей час встигла вирости з локального бренду в одного з трьох найбільших автовиробників світу. При цьому країна не закривалася повністю: вона давала доступ до дешевого обладнання і стимулювала експорт. У результаті до 2023 року, за даними Світового банку, дохід на душу населення в Кореї зрівнявся з Японією - близько $33 000. А коли економіка зміцніла, країна підписала угоду про вільну торгівлю зі США - вона набула чинності 2011 року.🇦🇷 Аргентина пішла іншим шляхом. З 1940-х тут змінювалися популісти, які раз по раз піднімали мита і вводили обмеження на імпорт. За Крістіни Кіршнер, наприклад, мита на електроніку доходили до 35%, ввезення контролювалося державою, а валютний курс - заморожувався. Спочатку це дало видимий ефект: з'явилися робочі місця, почали збирати телевізори Samsung і телефони Nokia. Але дуже швидко стало зрозуміло, що за все це платять споживачі. У сусідньому Чилі та сама техніка коштувала вдвічі дешевше. iPhone офіційно не продавалися - люди везли їх із Маямі. Зараз президент Хав'єр Мілей почав розгортати політику в бік лібералізації, але обмеження поки що зберігаються.🇳🇬 Нігерія тримає середній рівень мит близько 12%, але на окремі товари - на кшталт алкоголю, сигарет і машин - діє захист до 70%. При цьому країна, як і раніше, не може забезпечити себе базовими товарами, і на цьому тлі зростає обсяг контрабанди - від рису до автомобілів. Для небагатьох місцевих підприємців протекціонізм виявився вигідним. Найвідоміший приклад - мільярдер Аліко Данготе, який побудував статки на цементі, солі та цукрі. «Щоб створити можливості, тарифи потрібні, - каже аналітик Самуел Аладегбайє. - Але якщо цими можливостями користується тільки одна людина - це вже монополія». Сам Данготе з цим не згоден: він каже, що просто пішов на ризик, на який міг зважитися будь-хто. 🤩 Поки США знову йдуть шляхом протекціонізму, Wall Street Journal розповідає про країни, які вже пробували «захистити» свою економіку за допомогою високих мит. Десь це працювало, а десь - ні.