Сьогодні, 8-го травня, в День Памʼяті та Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, маю велике бажання поставити кілька акцентів та висловити пару тез. Не дарма, у відзначенні цього дня, на першому місці стоїть слово саме «Памʼяті». Сотні мільйонів життів було відправлено в Тартарари через амбіції та реваншизм лише однієї хворої особистості. Насамперед це дні скорботи, печалі та болі, бо саме ці дати символізують закінчення цього суцільного пекла на землі. Потрібно бути циніком найвищої масті, щоб під гаслами: «Пабєдім фашизм і нацизм втарой раз» та «Можем павтаріть», коїти ті самі криваві справі, що і гітлерівці, а моментами, можливо, гірше. Я згадую свого дідуся, який ніколи в житті не святкував «9 травня», єдине, що він собі дозволяв - це налити чарку горілки та й те, лише з метою віддати шану полеглим. У війні не існує переможців, існують лише ті, що отримали дивіденди, а також статистика, що складається з чоловіків, братів та синів, що більше ніколи не побачать блакить неба та не відчують подих весняного вітру. Зараз, дивлячись на те що відбувається, я навіть радий, що мій дідусь не бачить цього, вдруге це пережити, мені здається, неможливо. Світ втретє зійшов з розуму, планета знову на прірві великомасштабної війни. Беручи до уваги, розвиток зброї, цей конфлікт дійсно має всі шанси стати останнім в історії людства. Тому, гандони, ви східні, що ви, бляді, святкуєте? Зупиніться та схаменіться і ми ще подумаємо, що робити з Вами далі і це стосується всіх агресорів та диктаторів. На жаль, поки народи цих навіжених з ними не покінчать, ці імбицили будуть кінчати свій народ, а також нації, які мають сміливість їм протистояти. Нам залишається, як і досі, працювати, молитись та сподіватись, що наша війна також закінчиться повним фіаско орди окупантів, що беззаконно ступили на нашу, без того, багатостраждальну землю.З Днем Памʼяті, любі, бережімо себе та бережімо нашу Україну!https://t.me/Dmitruk_Vadim