​​Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2026 року (справа № 991/665/23)
 
#шкода
#тяжкі_наслідки
#висновок_експерта
#зловживвання_службовим_становищем
#нецільове_використання_бюджетних_коштів
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
✅ Сам факт наявності висновку експерта не означає автоматичного встановлення розміру тяжких наслідків, якщо інші досліджені судом докази породжують обґрунтовані сумніви щодо вихідних даних і методики, покладених в основу відповідного розрахунку.
 
✅ Предметом доказування у кримінальному провадженні є не обов’язок сторони захисту довести відсутність шкоди, а обов’язок сторони обвинувачення довести її наявність, конкретний розмір та причинний зв’язок із діями обвинуваченого поза розумним сумнівом.
 
✅ Встановлення факту перерахування коштів у певному розмірі та наявність експертного розрахунку різниці між фактичною і розрахунковою вартістю робіт не є тотожним доведенню спричинення саме тих тяжких наслідків, які є обов’язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.
 
✅ Попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок є процесуальною гарантією відповідальності за достовірність його висновку, однак не надає самому висновку наперед установленої доказової сили та не звільняє суд від обов’язку перевірити його обґрунтованість, вихідні дані, методику дослідження та узгодженість з іншими доказами.
 
✅ Сам факт того, що окремі експерти підтримували надані ними висновки або вважали застосовану методику правильною, не усуває необхідності оцінки судом змісту відповідного дослідження та можливості використання його результатів для достовірного встановлення розміру шкоди. Адже питання про доведеність тяжких наслідків вирішується судом на підставі всієї сукупності доказів, а не шляхом надання переваги одному експертному висновку лише з огляду на його процесуальний статус.
 
✅ Уточнення мотивів виправдання саме по собі не свідчить про будь-яке погіршення становища виправданого та не виходить за межі пред’явленого обвинувачення.
 
✅ Злочин, передбачений ч. 1 ст. 210 КК (нецільове використання бюджетних коштів), що має «формальний» склад, визнається закінченим з моменту вчинення діяння (дії чи бездіяльності). Таким чином, для встановлення прямого умислу на вчинення злочину з формальним складом слід з’ясувати, чи усвідомлювала особа суспільно-небезпечний характер свого діяння в момент його вчинення, а не post factum.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/139931216