Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2026 року (справа N686/5214/15-к) #провокація#процесуальні_строки#тимчасовий_доступ#мобільний_телефон#дослідження_доказів#одержання_неправомірної_вигоди#зловживання_впливом#службове_становище#шахрайство Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Сам по собі той факт, що у більшості випадків саме особа, яка діяла під контролем, телефонувала обвинуваченому, не має вирішального значення. Цей факт при перевірці заяви про провокацію має оцінюватися у контексті всіх обставин справи, включаючи зміст розмов між вказаними особами та інші обставини.  ✅ Згідно з правилами українського правопису прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь, і вживати після цієї дати прислівник «включно» зайве. Тобто, якщо вказується календарна дата після прийменника «до», то ця дата входить до зазначеного строку. ✅ Доступ до інформації, що міститься в телефоні, вирішується за правилами тимчасового доступу до речей і документів, що регулюється Главою 15 КПК. Відповідно до положень частини 1 статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів в контексті доступу до інформації, що міститься на мобільних терміналах систем зв’язку, полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходиться інформація, можливості отримати її копію. У випадку коли телефон був добровільно переданий особою разом із ПІН-кодом для розблокування телефону, для звернення до слідчого судді з вимогою надати доступ до телефону не має підстав. ✅ Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони з показаннями свідків та письмовими доказами по справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів. ✅ Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. ✅ Для відмежування злочину, передбаченого статтею 368 КК, від злочину, передбаченого статтею 369-2 КК, визначальним є з’ясування питання, чи входить вчинення дії (бездіяльності) до повноважень особи, якій передається неправомірна вигода. Якщо службова особа, яка не володіє відповідними повноваженнями, отримує неправомірну вигоду за вплив на службову особу, яка має відповідні повноваження, такі дії мають кваліфікуватися за частиною 2 статті 369-2 КК. ✅ Суб’єктом злочину, передбаченого статтею 369-2 КК, може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює підкуп, здатна здійснити реальний вплив на службову особу, уповноважену вчинити або утриматися від вчинення дій, за які надається неправомірна вигода. Та обставина, що така особа є службовою особою, в повноваження якої не входить вирішення питання, у якому зацікавлений хабародавець, не виключає можливості для неї бути суб’єктом злочину, передбаченого статтею 369-2 КК. ✅ Дії службової особи, яка одержала гроші чи інші матеріальні цінності начебто для передачі іншій особі (зокрема, службовій або уповноваженій), але мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 190 КК. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133828756