Орденопад Білих ОрлівКоли емоції трохи охолонули, варто розібратися, що це було взагалі, чи варто було це робити і що нас чекає далі в стосунках з Польщею.Коли Петро Порошенко доєднався до Зеленського і інших колишніх президентів України, і публічно повернув орден Білий Орел Польщі, багато хто були засмучені і задавали питання, чи варто було це робити?Причина в тому, що ми за ці роки цілком справедливо звикли, що будь-який демарш Зеленського у зовнішній політиці завжди завдає Україні лише шкоди, так було безліч разів, і тоді автоматично виникало здивування, навіщо брати участь в черговому його скандалі.Однак, навіть годинник, який стоїть, - і той двічі на добу показує правильний час. Так сталось цього разу і з Зеленським. Випад президента Польщі Навроцького, який видав указ про позбавлення Зеленського ордена - це був абсолютно нічим не виправданий жорстко недружній крок по відношенню до України, який не мав з нашого боку ніяких підстав. Навроцький взагалі цим вчинком грав свою внутрішньополітичну гру, підігруючи правим антиукраїнським силам.Реагувати було треба і перша реакція була цілком адекватна. Зеленський одразу відправив свій орден до Польщі, до речі, тим самим він вивів прем'єра Польщі Дональда Труска з незручної ситуації - Туску не довелося зі свого боку затверджувати це рішення Навроцького, або вступати з ним в конфронтацію. Обидва варіанти для Туска були б неприємні, але орден вже їхав Новою поштою, справа була закрита сама собою.Те, що колишні президенти України, і Петро Порошенко серед них, виступили з аналогічним демаршем, було цілком виправдано. Яким би ганебним не був у нас президент останні сім років, але справа йшла не про підтримку Зеленського особисто, а про підтримку гідності України. Ніхто не має права так до нас ставитися, як це дозволив собі Навроцький.Але! І ось тут настає принциповий момент. Демарш президентів відбувся, він досяг своєї мети - продемонструвати і відстояти нашу позицію і наші принципи. Але далі треба було зупинитися. Неприпустимо роздмухувати цей маховик скандалу і перетворювати Польщу з союзника і партнера, хай і складного, на "ворога". І ось цю тезу і ці принципи Петро Порошенко абсолютно чітко висловлював і в сам момент, коли повертав орден, і зараз, коли влада і інші гарячі голови зірвалися з гальм і ніяк не можуть зупинитися і згадати, що вони не обурені діти в пісочниці, а мова йде про інтереси, безпеку і долю України Іван Сімочкін Європейська Солідарність ХЕРСОН #порошенко #європейськасолідарність