Fuente
ЦЕНТР ІНТЕГРАЦІЇ | Рубрика «Запитай у психолога» від Центру життєстійкості м. РівнеНам пи...
174 Vistas/Alcance
2026-09-29 16:32
Mensaje №10883
🗣 Рубрика «Запитай у психолога» від Центру життєстійкості м. Рівне
Нам пишуть:
❓
«Мені 60, і в мене вже дорослі діти. У них свої сім’ї та окреме житло. З часом я почала розуміти, що більше їм не потрібна так, як раніше. Коли телефоную, вони чимскоріше закінчують розмову, бо справи. В гості майже не кличуть, самі приходять тільки на свята. Стає страшно думати про старість. Як впоратися з цим відчуттям самотності?»
Що на це відповідає психологиня👇
Коли діти стають дорослими, змінюються не лише їхні життя. Змінюється і батьківська роль.
Раніше ви були людиною, яка була потрібна щодня: нагодувати, допомогти, вирішити, підтримати. Тепер у дітей є власні сім’ї, справи й відповідальність. І це може переживатися як втрата свого місця в їхньому житті.
Тому за образою іноді стоїть:
💬 «Я боюся стати самотньою».
💬 «Я не знаю, яким буде моє життя далі».
💬 «Мені хочеться відчувати, що я важлива».
Тут важливо не сперечатися із собою і не змушувати себе «не ображатися».
📌 Водночас дорослі діти не можуть бути головним способом упоратися зі страхом самотності чи невизначеністю майбутнього. Корисно запитувати себе: «Що ще є в моєму житті, окрім ролі мами?»
Наприклад:
🔸 люди, з якими хочеться спілкуватися;
🔸 справи, які цікаві саме вам;
🔸 навчання, нові хобі, творчість;
🔸 подорожі, фізична активність;
🔸 робота, волонтерство.
І не як спосіб зайняти себе, а як спосіб повернення власного життя у центр.
А з дітьми варто говорити не через претензію: «Вам до мене немає діла», а через власні почуття й конкретне прохання:
💬 «Я сумую за нашим спілкуванням. Мені було б приємно, якби ми домовилися телефонувати одне одному, наприклад, раз на тиждень».
🔘 Страх старості варто розглядати окремо. Діти можуть бути важливою частиною підтримки, але відчуття безпеки в старшому віці краще будувати не на тому, наскільки часто вони телефонують чи приходять, а на ширшому колі стосунків, власних ресурсах і планах на майбутнє.
📝 Пишіть свої питання до психолога в коментарях під цим дописом у фейсбуці або ж в особисті повідомлення нам на фейсбук сторінку.
✍️ Написати питання
Якщо хочете, щоб питання лишилось анонімним – ми це гарантуємо. Просто скажіть про це.
📍 Нагадуємо, Центр життєстійкості м. Рівне працює за адресою: вул. Словацького, 3а.
Телефон для довідок та консультацій:
📞 +38 (096) 745 01 00
☎️ 0362 400 400 – гаряча лінія (пн-чт: з 9:00 до 18:00, п’ятниця: з 9:00 до 16:00).
Пріоритетний проєкт Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України зі створення мережі Центрів життєстійкості розроблений спільно з Координаційним центром КМУ / Mental Health UA, є складовою Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?» — ініціативи першої леді Олени Зеленської, і який у Рівненській ТГ втілює ГО Центр Інтеграції
#запитай_у_психолога
Підпишись на ГО «Центр Інтеграції»:
Telegram | Facebook | 🌐
Сайт
Нам пишуть:
❓
«Мені 60, і в мене вже дорослі діти. У них свої сім’ї та окреме житло. З часом я почала розуміти, що більше їм не потрібна так, як раніше. Коли телефоную, вони чимскоріше закінчують розмову, бо справи. В гості майже не кличуть, самі приходять тільки на свята. Стає страшно думати про старість. Як впоратися з цим відчуттям самотності?»
Що на це відповідає психологиня👇
Коли діти стають дорослими, змінюються не лише їхні життя. Змінюється і батьківська роль.
Раніше ви були людиною, яка була потрібна щодня: нагодувати, допомогти, вирішити, підтримати. Тепер у дітей є власні сім’ї, справи й відповідальність. І це може переживатися як втрата свого місця в їхньому житті.
Тому за образою іноді стоїть:
💬 «Я боюся стати самотньою».
💬 «Я не знаю, яким буде моє життя далі».
💬 «Мені хочеться відчувати, що я важлива».
Тут важливо не сперечатися із собою і не змушувати себе «не ображатися».
📌 Водночас дорослі діти не можуть бути головним способом упоратися зі страхом самотності чи невизначеністю майбутнього. Корисно запитувати себе: «Що ще є в моєму житті, окрім ролі мами?»
Наприклад:
🔸 люди, з якими хочеться спілкуватися;
🔸 справи, які цікаві саме вам;
🔸 навчання, нові хобі, творчість;
🔸 подорожі, фізична активність;
🔸 робота, волонтерство.
І не як спосіб зайняти себе, а як спосіб повернення власного життя у центр.
А з дітьми варто говорити не через претензію: «Вам до мене немає діла», а через власні почуття й конкретне прохання:
💬 «Я сумую за нашим спілкуванням. Мені було б приємно, якби ми домовилися телефонувати одне одному, наприклад, раз на тиждень».
🔘 Страх старості варто розглядати окремо. Діти можуть бути важливою частиною підтримки, але відчуття безпеки в старшому віці краще будувати не на тому, наскільки часто вони телефонують чи приходять, а на ширшому колі стосунків, власних ресурсах і планах на майбутнє.
📝 Пишіть свої питання до психолога в коментарях під цим дописом у фейсбуці або ж в особисті повідомлення нам на фейсбук сторінку.
✍️ Написати питання
Якщо хочете, щоб питання лишилось анонімним – ми це гарантуємо. Просто скажіть про це.
📍 Нагадуємо, Центр життєстійкості м. Рівне працює за адресою: вул. Словацького, 3а.
Телефон для довідок та консультацій:
📞 +38 (096) 745 01 00
☎️ 0362 400 400 – гаряча лінія (пн-чт: з 9:00 до 18:00, п’ятниця: з 9:00 до 16:00).
Пріоритетний проєкт Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України зі створення мережі Центрів життєстійкості розроблений спільно з Координаційним центром КМУ / Mental Health UA, є складовою Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?» — ініціативи першої леді Олени Зеленської, і який у Рівненській ТГ втілює ГО Центр Інтеграції
#запитай_у_психолога
Підпишись на ГО «Центр Інтеграції»:
Telegram | Facebook | 🌐
Сайт