#рецензія_на_книгу #історія_УкраїниБуйських Ю. На захід від Бугу: щоденники з пограниччя. — Чернівці: Книги — XXI, 2024 — 456 с.Вночі я завершив прочитання книги «На Захід від Бугу: щоденники з пограниччя». Власне, робота мене не сильно зачепила, але пройдемося по порядку.Юлія Буйських — антропологиня, що стала відомою раніше завдяки своїм роботам в напрямку Рідної Віри, набув не сказати що найкращу репутацію в різних колах язичників, якщо вірити почутим мною словами. В цій же книзі робота в неї ведеться безпосередньо на засланках усної історії, або як вона пише «культурної антропології» (не знаю, чому часто минають перших слів). Основну частину книги займають історії людей, які зазнали примусових переселень, ретравматизацію досвіду та гонінь, в тому числі на релігійній складовій. Звісно, не обходиться і без поверхневого відношення до українців, які опинилися на території Польщі; часто їх звинувачували зі зв'язками з УПА, або виникали непорозуміння через віру. Ба більше, непорозуміння навіть виникали й у випадках коли українці приймали польську віру, асимілюючись разом з ними. За словами Юлії, поляки не розуміють чому певні українці не борються за свою ідентичність. Але найбільш поширеним на сьогодні комплексом є те, як українці шукають роботу в Польщі, в особливості жінки. Тут цілий простір для анекдотів, як дотепних, так і в певною мірою сумних. Юлія чудово висвітлює не ідеальність Європи, яку так часто в нас виставляють еталоном.Наші з Юлією методики в дослідженні усної історії безсумнівно доволі схожі, але пише вона більш красномовно та обширно, показуючи по максимуму історії людей в книзі. Чому ж мене не зачепила її робота? Складно сказати, я не відчув просто до неї тяги. Цілком можливо це через нескінченні історії з церквами та паломництва, що мене за сотні сторінок починали втомлювати (але які теж, безумовно, потрібні для такого дослідження, враховуючи тематику переселень та асиміляції). З деякими висловами Юлії я згоден, з деякими ні, але то теж нормально. Думаю, ця робота зайде більше тим людям, які хочуть дізнатися про паломництво та безпосередньо релігію в Польщі та Україні. Ну і, звісно, почитати про різні травматичні досвіди переселення. Пророблена велика робота, але ймовірно я виявився не зовсім тією цільовою аудиторією. Разом з тим, знову ж таки, деякі її думки ймовірно допоможуть мені з подальшим дослідженням часів окупації Херсонщини.