#херсонські_штудіїПісля останнього посту дуже сильно задумався над тим, як все-таки краще називати/описувати свою діяльність в Херсоні.Суто з методологічної точки зору, весь ґрунт дослідження окупації в мене проростає з усної історії. Науки, що орієнтована на запис та послідовну інтерпретацію тих чи інших подій зі слів людей. Однак коли доходить питання до збереження цих свідчень, то виникає несостиковочка.Культурна антропологія як такова, виступає для мене «еталоном» в темі документування. Згадуючи все той же останній пост, «культурна антропологія» має змогу розкритися на повну, коли ти приїжджаєш в селище досліджувати ту чи іншу культуру. Ти маєш на запис, спокійну дешифровку, устаканювання інформації, якій вже чимало років.Усна історія ж для мене радше є відвітленням від культурної антропології, маючи перед собою більшу гнучкість в діях та менше вимог щодо бюрократичного оформлення. Утім, як правильно відмітив мій друг «критеріями "науковості" досі лишаються фіксовані джерела, які можуть бути піддані (повторній) перевірці. Без них будь-яка праця з гуманітаристики буде поставлена під сумнів. Наука як конвеєр з виробництва знань досі працює тільки так.»Отож, враховуючи мою відмову від збереження джерел для наступних поколінь (в рамках різних архівів тощо), я просто йду по гарячим слідам історії, заходячи на територію гонзо-журналістики/військового репортажу, де подібне в рамках дозволеного. Іншими словами, моя діяльність суміш двох вищезгаданих сфер, і не зовсім правильно вдарятися в крайнощі першої чи другої. Не вписуюсь в будь-якому разі через нюанси з документуванням й саму методологічну складність роботи. Лишається тільки взяти волю в кулак, та спробувати запропонувати щось нове.Засновуючись на ґрунті усної історії, та максимально гнучкому збереженні й передачі інформації зі сфери репортерства, думається моя робота виступає в ролі «польової документалістики». Йдучи по гарячим слідам історії, моєю метою є і лишатиметься збір й формування «колективного досвіду» людей з окупації. Йдеться не просто про збір інформації, а про дослідження гострих тем, які достатньо часто в історії можуть навіть і не виринати. Йдеться не просто за епізодичні приїзди в зону дослідження, а про взяття радикальної участі в житті міста. В спробі порозумітися з місцевими.Ну і, звісно, йдеться про неможливість збереження свідчень за поточної ситуації. Відверті розмови не рідко можуть йти в розріз з загальноприйнятим наративами.