#рецензія_на_книгуRafael de Nogales Méndez. Cuatro años bajo la Media Luna. S.: Almuzara, 2015 — 464 p.Це було довго, це було... нудно? Давненько не читав якісь спогади, та ці однозначно йшли для мене найважче. Рафаель де Ногалес — венесуелець, який провів не один рік служби офіцером в турецькій армії за першої світової війни. Сам по собі християнин (що неодноразово він згадує впродовж розповіді), був свідком геноциду вірмен на сході, яких активно вбивали турки, араби, а також, наприклад, курди. Це й була основна причина, чому я вирішив взятися за цю книгу. За словами друга (без жодного негативу в його сторону), там було чимало жорстоких описів, від яких непідготовленого читача мало б вивертати. Утім, конкретно мене вони зачепили лише трохи. Повномасштабна війна сказалася на моєму сприйнятті. Та й якщо казати у відсотковому співвідношенні, історії геноциду вірмен присвячена дуже мала частина спогадів. Здебільшого, Ногалес, відданий своїм мріям стати істориком, описував різні архітектурні пам'ятки, що зустрічав на своєму шляху. Це в нього дійсно вийшло прекрасно. В порівнянні, з тих авторів, що пишуть про війну, Ногалес найкраще та найдетальніше описує хід військових дій, учасником чи свідком яких був, особливості різних культур та місцевих звичаїв/бачень інших, відносини всередині армії (переслідування та заколоти, епідемії, крадіжки), переходи між країнами, чому і де виникали бандити, красу ландшафту тощо. Ну і, звісно, попри всю похвалу мусульманства й їхніх людей, до язичників його ставлення лишається анекдотичним 🌚Також в передмові перекладу російською є достатньо багато жидомасонських змов, однак це тільки на радість. Така шиза безцінна. Ногалеса також трохи карьожило по тексту, враховуючи тогочасну пропаганду проти вірмен, однак розповідь лишилася цікавою. Якщо ж загалом прям сказати, чи рекомендую ці мемуари по війні до читання: тільки якщо у вас багато часу й відповідний настрій.