#херсонські_штудії Чим більше їжджу до поранених, тим більше зустрічаю вражаючі історії, де люди чисто чудом змогли вижити. Утім, либонь, ця історія особливо виокремлюється на фоні всіх інших, оскільки співпала прям аномальна кількість різних факторів.Власне, нещодавно Корабельний район обстріляли з танків. Частина снарядів улетіла в паркан чи тротуар на Ушакова, частина знов в морську академію. Звісно, оскільки це було поряд з кав'ярнею друга, ми вирішили пройтися разом і глянути, що там і як. Відок ще той. Морська академія продовжує надалі руйнуватися, та для мене лишається загадкою, скільки ще часу вона зможе простояти. Востаннє, коли я там був (серпень 2025 року), було навіть чутно, як вона руйнується. Виникало відчуття, ніби все рухне в будь-який момент, та документація, щоденники практики, креслення, красиві картини й макети суден будуть знищені. Загалом, на жаль, малоймовірно, що їх вже щось чи хтось зможе врятувати. Від кожного кроку провалюється підлога й минуле, яке застигло на 23 лютому 2022 року, судячи з дошки в аудиторії з іноземних мов. Утім, будівля морської академії встигла застати перед собою ще одне чудо: один з тих снарядів, як мені пояснили станом на зараз, влетів чітко в маршрутку, ввійшов через лобове скло, та при цьому нікого не вбив всередині. Невдовзі, ймовірно, я зустрінусь з людьми, які були всередині. Саме так виглядає неймовірна вдача, якій я досі сиджу ввечері та диву даюсь. В такі моменти зникає питання, як в такому місті за тіні війни може продовжувати бути настільки чисте, синє небо.