"Я — український літератор, репресований за політичними мотивами в січні 1972 р.Я ратував за демократизацію — це було оцінено як спроба оббрехати радянський лад; моя любов до рідного народу, моя занепокоєність кризовим станом української культури були кваліфіковані як націоналізм; моє несприйняття практики, на ґрунті якої виріс сталінізм, беріївщина та інші подібні явища, сприйняли як злісну брехнюРепресії 1972 р. показали, що в дискусії з українськими "дисидентами" влада не знайшла нічого переконливішого, ніж насилля. А умови табору переконали в тому, що що простір цього насилля не знає меж. Рік тому я вже був на межі смерті Годі й казати, наскільки ці факти різко протирічать декларованим в СРСР принципам гуманності та правопорядку, наскільки протирічать закону та гельсинським рішенням.. я переконався, що репресивні органи в обличчі КДБ при Раді Міністрів УРСР прямо мене штовхають до відмови від радянського громадянства. Це можна зрозуміти: я ж український патріот, а так мені гарантована пожиттєва опіка слідчих службЗаявляю: залишатись підданим СРСР більше не вважаю можливим, тому прошу видворити мене за межі країни, в якій мої права людини зневажені таким безцеремонним чином"— Василь Стус. З листа до "президиума верховного совеа СССР. 1976."Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦