Петра Яковича я дуже любив і поважав <...> Він мав на мене великий вплив, коли я був молодим, в напрямі розвитку любові до історичного минулого нашого краю <...> Я постійно зустрічався з ним за часи своїх приїздів до нашого маєтку Полошки, що були в п’яти верстах од міста. Наші бесіди про минуле України продовжувались цілими годинами <...> особливо цікаво оповідав він біографії діячів минулих часів Гетьманщини. — Згадував Гетьман Павло Скоропадський.🇺🇦Петро Якович Дорошенко був знаним представником старої лівобережної старшини, врешті відомий земський урядник, врешті гласний Чернігівського земства, де допоміг створенню музею Тарнавського.Перестрибуючи на період гетьманування Скоропадського, тоді Петро курував створення музеїв, архіву, університетів (!), працював у всеможливих комісіях, подав закон «Про утворення фонду Національної бібліотеки Української Держави».У червні гетьман запропонував своєму вчителю замістити пана Лизогуба на місці голови уряду. Якби Петро Дорошенко погодився, то це підкреслило би такий кланово-сімейний, і водночас суто український уклад влади (в уряді вже працював його небіж, Дмитро Дорошенко).🇺🇦Однак його історія це і про особисті моменти, які часто губляться в історіографії державобудівництва. Петро відмовився, зсилаючись на вік (хоча він був навіть модшим, ніж Лизогуб), проблеми зі здоров'ям та неспроможністю виконувати такий великий обов'язок. Він продовжив свій шлях як профільний міністр.На пекучий жаль, Петра розстріляли більшовики у 1919-му році, як раніше розстріляли його брата ВасиляТелеграм| Ютуб🇺🇦