Коли треба зупинитись? Одна з моїх рис, яка заважає творчості, це не вміння розрізнити коли треба сказати собі «годі», а коли ще трошки дожати та буде чікі-пікі. Через що часто приходить перевтома. Із вигоранням та депресією, я почала краще розуміти важливість ворк лайф белансу, але мені досі бува важко розрізнити межу, але вчуся. Щоб нарешті розрізняти ці межі, то треба вчитись прислухатись до себе. Додатково допомагає визначити це реакції тіла, бо сильні та важливі емоції/думки викликають фізичні реакції. Спочатку я почала дослухатись до тіла під час тренувань, тепер поза ним. Іноді вдається усвідомити фізичну напругу, коли тіло йде в супротив моїм робочим настроям, що стає сигналом для відпочинку. Також до мене почало повертатись бажання руху просто так, наприклад коли трошки все задовбало, я відчуваю фізичний потяг прогулятись. Якщо це зроблю, то морально стає легше і часто виникає бажання ще зайнятись справами з поверненням до дому. Дослухатися до себе є корисною навичкою, яку поступово прокачую.