ВЧОРА – з ОльгаМені написала дівчина, Оля. Прохання – підтримати петицію щодо присвоєння Героя її загиблому на фронті батькові, Фешу Андрію. Таких прохань десятки на день, і в мене звичка – не відповідаю, не поширюю, мовчки підписую й голосно дякую, вимовляю імʼя. На прохання поширити не відповідаю – відмовити сил немає, якщо погодитися – стрічка не сможе виконувати свої соціальні функції. Але для батька Олі роблю виняток. Чому? Бо Оля не просто написала, вона писала мені без відповіді весь день. Пʼяте повідомлення, десяте. Донька розмовляла про свого батька навіть не з людиною, зі сторінкою. Отаке горе нам несе війна. Отакою любовʼю ми їй відповідаємо. Тепер наш хід. Підпишіть петицію, зробіть чудо. Батько і донька свої ходи зробили. І ще вони – вся родина просять за Кузьменка Сергія, побратима Феша Андрія. Дружина, син, донька просять. Обидва посмертно. https://petition.president.gov.ua/petition/248432?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAYnJpZBExWVVwQXdOejhwZ2ZnVFVGWgEemKRHVPHidvVLptQFS_VbLig3UG_09DP_S1er1EAd8GOjs2IX7m_rguX7KbA_aem_Wjn5Rr4BpYt9lBHhidpCkwhttps://petition.president.gov.ua/petition/248206 Дуже рідко звертаюсь з проханням репосту – але будьласочка. Це сама обмаль, чим ми можемо віддячити людям, які за наше сьогодні кладуть життя.