Головне – щоб не було повторного нападу.Всі мізкування всього світу крутяться довкола того: як унеможливити повторну атаку росії через деякий час після призупинки війни.І тут над головами кружляє просте-препросте питання: а хто заважає Україні рясно-густо мінуватися по лінії зіткнення, аби вона більше не посувалася вглиб материка?Щедре мінування підступів до українських позицій – це були офіційні рекомендації Пентагону й західних консультантів, починаючи з 2023 після проваленого контрнаступу. Нам усі в унісон і невідчепно просили/рекомендували: мінуйтеся й рийте фортифікації по чинній лінії фронту, аби уникнути ще більшої втрати незахищених територій.Наша понтогонна влада з цим свідомо зволікала, допустивши обширні територіяльні втрати, але заробивши мільярди на іграшкових екскаваторах, які вирили рівчак і освоїли кошти. Якраз тому відвоювання територій називають маломожливим – бо ворог створив непрохідну оборонну смугу з мінними полями. Якраз тому на Курщині ніхто не дійшов до АЕС, бо ворог у стислі терміни вирив лінію оборони під Курчатовим. Те саме радили робити й нам, аби фронт не посувався. Тим паче що прифронтова зона вже й так безлюдна.Польща мінує весь свій периметр із Бєларуссю. Литва робить аналогічно: щільно заміновує 50-кілометрову зону біля кордону з мордором. Країни Балтії навіть завбачливо призупинили своє членство в Оттавській Конвенції з запобігання протипіхотних мін.Хто заважає Україні робити те, що робить Польща й Балтика? – так замінувати лінію зіткнення, аби в майбутньому вона стала нездоланною перешкодою для москаля?