Пану Миколі сімдесят п’ять.

Він учитель вищої категорії. Початок повномасштабного вторгнення зустрів, хворіючи на ковід разом із дружиною, спостерігаючи, як на Київ летять ворожі літаки.

📝 На третій день війни почав вести щоденник.

Каже, відчув, що можуть обоє загинути, тому вирішив записати свої враження та переживання.«Завдяки письму я зміг перетворити страх і тривогу на надію та підтримку. Я писав, щоб зрозуміти те, що відбувається навколо, щоб залишити спадок своїм дітям. Я писав, щоб пам’ятати, щоб боротися. І в цій боротьбі я знайшов не лише сили, а й свою стійкість. Ми з дружиною стійко пережили окупацію, а щоденник, як і планував, дістався дітям. Я щасливий, тому що зміг передати його особисто».

📃 Цю історію пан Микола розповів уже в іншому щоденнику – «Щоденнику стійкості». Це проєкт, який стартував 25 жовтня разом із Диктантом національної єдності як його продовження, коли українцям було запропоновано разом із диктантом написати свою історію стійкості.

👨‍💻Зараз «Щоденники стійкості» – це онлайн-простір для рефлексії, створений, щоб підтримувати та надихати в непрості часи. Кожна історія в ньому особливо щемка, кожна – свідчення національної стійкості. Адже стійкість одного – стійкість мільйонів.

Під цим гаслом працює проєкт. Тож запрошую до прочитання та за бажання до особистої рефлексії.https://diary.howareu.comСпецпроєкт «Щоденники стійкості» реалізується разом із медіакомпанією «Суспільне Мовлення» та «Українським радіо» в межах комунікаційної кампанії «Ти як? Стійкість» Всеукраїнської програми ментального здоров’я.