Записки Динамівця

18(6) березня 1892 р. народився Іван ЧМОЛА — старшина Легіону УСС, полковник Армії УНР, організатор і командир 3-го полку Січових Стрільців (київських); один з основоположників Пласту.Зелені очі були у командувача парадом під час Свята Соборності. Колір зіниць фіксувався окремо у закордонному паспорті громадянина УНР. Записаний він був і у підполковника Івана Чмоли — засновника перших гуртків «Пласт — український скаутинг», бойового командира одного із полків Армії УНР.Студент Чмола в серпні 1911 року відвідав із майбутнім генералом Армії УНР Романом Дашкевичем Київ (туди йшли пішки), Канів (сплавлялись Дніпром), далі мали відвідати Катеринослав і Харків. Обоє були членами свортивного товариства "Січ". Опісля, під час визвольної війнм, Іван візьме собі за дружину слобожанку Параскевію - з відомого українського роду тих країв: Мокроусів.Повернувшись до Львова Чмола проведе в домівці "Січі" на вулиці Коперніка перші пластові сходини. На тому будинку тепер є відповідна меморіальна таблиця.

Друзі, вчіть географію!А то потрапите в халепу, як анонімний фанат Барселони у вівторок ввечері.Бідолаха через інтернет купив квиток на матч ЛЧ проти Ньюкасла, прилетів до Лондона, після чого запитав у GPS дорогу до Сент-Джеймс Парк - і отримав маршрут.Не знав каталонець, що в Англії є St James' Park - стадіон Ньюкасла та St James Park - стадіон Ексетера.Різниця - апостроф!Ну, і ще 366 миль."Коли він побачив наш стадіон, то виглядав абсолютно спустошеним. Мав у руках квиток на матч ЛЧ за 100 фунтів. На вид йому було років 20. Розпатланий такий. Англійською майже не говорив. Я вирішив, що треба якось його розрадити і посадив у перший ряд на нашу головну трибуну. У нас якраз був матч проти Лінкольна. Я сказав йому, щоб не парився, і взагалі краще подивитися зблизька на Ріса Коула, ніж здалеку на Ламіна Ямаля. Але не думаю, що він зрозумів хоч одне слово. Імені він теж не назвав - думаю, йому було соромно", - каже відповідальний за роботу з фанами в Ексетер Сіті Адам Спенсер. Він додає - у перерві несподіваний гість кудись зник і не повернувся. Англійська Ліга 1 йому не зайшла:)"Може, пішов шукати паб, щоб глянути Барсу по телевізору. А може, десь запивав своє горе. Не знаю". Колись невдаха посміється над цією пригодою, це точно.Ну, а сонний, провінційний Екстер оживився:"З одного боку, ми ніколи не грали один проти одного. А з іншого, у нас є спільне. Як і Барса, наш клуб теж належить уболівальникам..."

Забутий Хрещатик: архітектурні перлини, яких більше немає.Дім оборони (колишній прибутковий будинок Дмитра Агренєва-Славянського), вул. Хрещатик, 1/2. Будівництво розпочалося у 1891 році за проєктом київського архітектора Миколи Казанського на замовлення відомого співака та диригента Дмитра Агренєва-Славянського. Для свого часу це була грандіозна споруда: г-подібна будівля із багатим цегляним декором і цибулинними бочками на дахах.Митець мріяв створити в ній культурний центр слов’янської пісенної творчості з двома концертними залами (на 5000 та 500 місць), музичною школою, бібліотекою, книгарнею, міні-готелем та крамницями.Проте через фінансові труднощі Агренєв-Славянський не зміг завершити проєкт, і будівля відійшла київському купцю Боруху Рабіновичу, який перепланував її під прибутковий будинок.До революції тут працювали ресторани, клуби та товариства. За радянської влади в будинку діяли клуб «Радпрацівник» і комітет Спілки робітничої молоді.У 1930-х будівлю реконструювали: спершу за проєктом Павла Альошина, а потім Олександра Лінецького. Вона перетворилася на стратегічний об’єкт — Будинок оборони імені Михайла Фрунзе, набувши аскетичних та монументальних форм радянської архітектури.На жаль, у 1943 році будівля була спалена під час боїв за Київ і згодом розібрана у межах концепції розширення Хрещатика.Сьогодні на її місці стоїть готель «Дніпро», а колишній розкішний будинок залишився лише у фотографіях та спогадах киян.Київ Історичний

📢 Протест проти Лотіто: понад 10 тисяч лаціалі вийшли на вулиці РимуВвечері 15 липня понад 10 тисяч вболівальників Лаціо зібралися на масову ходу — від Імперських форумів до Капітолію. Головна вимога — ясність у справі стадіону Фламініо, який фанати вважають історичним домом клубу, а також — висловлення стурбованості ситуацією в самому Лаціо.🗣️ Представники фанатської делегації зустрілися з мером Рима Гуальтьєрі та радником Онорато. Вони повідомили:Ми хотіли дізнатись, чи справді Лаціо подала запит на Фламініо. Нас запевнили, що так — клуб подав попередній проєкт ще в грудні, але… він недостатньо повний. Місто просило доповнити документацію — відповіді не надійшло. Учора надіслали ще одну офіційну вимогу⚠️ За словами представників Капітолію, Конференція служб (службова оцінка проєкту) може тривати 12–14 місяців, і лише через 2,5–3 роки можна буде закласти перший камінь, якщо Лотіто завершить документацію.🎯 Але фанати не вірять у щирі наміри: 💬Лотіто лише прикривається темою Фламініо, як тільки не хоче інвестувати. Розмов багато — дій нуль. Ми бачимо небезпеку втрати клубу як важливої частини міста. Ми вимагаємо, щоб мерія не надавала Лотіто жодної політичної підтримки. Завершальний меседж фанатів:Він може забрати у нас передсезонний збір, але ніколи не забере нашу любов до Лаціо. Ми — разом. На відміну від нього, ми завжди поруч із командою.

Перший день великого обміну: 390 українців визволено з російської неволі ‼️Сьогодні, у перший день проведення обміну у форматі “1000 на 1000”, Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими за дорученням Президента України визволено з російської неволі 390 українців - 270 військових та 120 цивільних громадян. ➡️Додому повертаються 270 Захисників - це військовослужбовці ЗСУ, зокрема ВМС, ДШВ, Сил ТрО, а також Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України. Звільнені оборонці захищали нашу землю на Донецькому, Луганському, Запорізькому, Харківському, Херсонському напрямках, а також брали участь в боях в Чернігівській, Сумській та Київській областях. Серед визволених сьогодні - 3 жінки та 387 чоловіків. Звільнені з російської неволі пройдуть медичний огляд, отримають допомогу з фізичної та психологічної реабілітації, всі належні виплати за весь час перебування в неволі та реінтегруються в суспільство.☝Нинішній обмін є частиною великого обміну “1000 на 1000”. Координаційний штаб не зупиняє роботу і найближчим часом готуємось до зустрічі другої групи звільнених українських бранців. Працюємо над поверненням усіх! 🇺🇦Слава Україні!

🇺🇦🦅23 березня – особливий для фанатів, які підтримують футбольне «Динамо» і хокейний «Сокіл». Рівно 45 років тому, в 1980-му наші вболівальники здійснили перший організований виїзд, для того, щоб підтримати «Сокіл» у матчі чемпіонату СССР проти московського «Спартака». З того часу 23 березня вважається Днем київського фаната. Клуб «Сокіл» дуже цінує відданість наших ультрас, які підтримували команду і її вихованців у часи гучних перемог, болісних поразок і навіть тоді, коли "Сокола" в професійному хокеї не було. Так, зараз нашим найактивнішим фанатам не до хокею. Чимало з них - на передовій, дехто - вже кілька років у російському полоні. Схиляємо голови перед вболівальниками, які поклали життя за волю України. Ми граємо з розумінням, що вже третій сезон став можливим виключно завдяки жертовності людей, які стримують ворога на передовій. Вітаємо всіх причетних з Днем київського фаната. Віримо, що обов'язково зберемося разом на матчах "Сокола".Разом - сила! Тільки "Сокіл", тільки перемога!

ВАЛЬДЕМАР ПАБСТ - ЗАБУТИЙ ГЕРОЙ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВІТУ.(На згадку про Розу Люксембург)15 січня 1919 року було поставлено жирну крапку в спробі більшовиків захопити владу в Німеччині. В цей день були успішно ліквідовані їх ватажки - Лібкнехт та Роза Люксембург.Але хто їх зупинив?Вальдемар Пабст-офіцер, який пройшов пекло боїв під Верденом, пізніше став одним з лідерів легендарних "фрайкорів".Лібкнехт і Люксембург, пацифісти доби Вердену,  в 1919 році, коли Німеччина вже лежала в руїнах, виступили під гаслом "НІ громадянському миру - так громадянській війні".Завдячуючи мужності "фрайкорів" більшовицький путч, який мав всі шанси на успіх, було подавлено. Пабст, не коливаючись наказав ліквідувати його ватажків. Німеччину було врятовано."Перемога комуністів в Німеччині була б ударом по всьому християнському Заходу. Ліквідація небезпеки була варта ліквідації двох злочинців"- згадував він в старості.Господь благословив Вальдемара Пабста довгим та цікавим життям.Він прожив біля 90 років і спочив мирно.

Цікаво, але дуже сумно…Я, як і дуже багато добровольців з інших країн воюєм цю страшну, кляту війну вже 3 рік. І вже 3 рік, як життя стало від части лотереєю. Я вже пишу навіть без перекладача, та знаю дуже багато про Україну,та її історію. Та саме важливе, проживаю найскладніші часи поруч з її народом. Але скрізь стільки часу, та прожитого, ми добровольці не маємо навіть жодних, самих елементарних прав в Україні. Маючи квиток ЗСУ все на що ми заслуговуємо, це лише легально знаходитися на території України. Так сказати «мілітарі віза». Не маємо можливості навіть отримати-замінити посвідчення водія, термін дії якого закінчився через 10 років після отримання. І коли ми рухаємося на бойові завдання ,на нас складають дуже великі штрафи, за те, що не маємо посвідчення, але і дурню ясно, що через те що воюємо в Україні за ПРАВДУ, ми вороги окупаційній владі Беларусі за номером 1. І заміна посвідчення буде коштувати довічним увʼязненням, чи смертною карою. Але війна триває і чиновники її не будуть воювати, а воювати треба. Наші Родини не мають прав отримати картку банку, маючи тимчасове посвідчення про реєстрацію. І ще дуже-дуже багато чого. Так, ми тут не за звання, та медалі, не за подяки та поклони, ми тут по зову Серця та Совісті, тількі жахливо, коли це працює лише в один бік, та через 3 роки пекла МИ ДОСІ НЕ МАЄМО ЖОДНИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ!

Банер присвячений дружбі українського та грузинського народів, поряд із банером вболівальників тбіліського "Динамо" перед сьогоднішнім матчем в Познані.Разом з тим, що сьогодні немає приводів сумніватися в щирому та дружньому ставленні грузинів до українців, напередодні матчу ще можна зустріти в ЗМІ формулювання про "дружню країну". Іноді здається, що автори зовсім не розрізняють країну та її політику, яку Грузія провадить останніми роками, від грузинського народу, переважна більшість якого, звісно ж, підтримує і всіляко вболіває за Україну.Саму ж Грузію, на жаль, назвати дружньою зараз не можна. Вона може й не є ворожою, але вже точно не дружня. Нещодавнє використання місцевою правлячою партією  «Грузинська мрія» зображень знищених росіянами українських міст, вкотре це підкреслює.Та й саме питання "дружніх народів" не є таким сталим, як це може здатися на перший погляд. Припустімо, що російський наступ триватиме ще з десяток років. Тим часом в Грузії так і не відбудеться притомної спроби революції. Чи зазнає тоді зміни ставлення українців до грузинського народу? Чи буде цей народ все ще братнім? А якщо не 10 років, то де тоді проходить умовно гранична кількість років, протягом якої братні народи мають змінювати зовнішню політику своїх країн відповідно до поглядів більшості, аби й надалі лишатися "братніми"?Наприклад, зараз же ні в кого не повернеться назвати народ Білорусі братнім, хоча ще 10 років тому, в дні матчу збірних у Борисові, це не піддавалося жодним сумнівам і не обговорювалося. Так, є певна кількість білорусів, котрі намагалися чинити опір режиму, виїхали з країни та приєдналися до Сил оборони України. Але з усім народом це немає нічого спільного. Тож де проходить ця відмітка в часі для Грузії та її населення?Не далі як вчора, МЗС України засудило використання «Грузинською мрією» у своїй агітації фото наслідків руйнувань. Раніше появу ганебних бордів намагався виправдати прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе, котрий в ефірі телеканалу Imedi TV прокоментував використання світлин. За його словами: грузини буцімто не мали інформації про те, що відбувається в Україні, але тепер передвиборчі банери "оголили" правду про "повну катастрофу", що відбувається в Україні в результаті російської агресії.В МЗС відповіли: - "Викликають здивування наполегливі намагання чинної влади Грузії стерти з пам’яті грузинського народу численні злочини Росії, які вона вчинила і продовжує вчиняти на тимчасово окупованих територіях як Грузії, так й України", - йдеться у заяві.Нагадали також, що Грузія відмовилася підтримувати міжнародні санкції, введені проти РФ, відновила авіасполучення з Росією, активізувала торгівлю, повернула російські школи.