Мені здавалося в минулому, позаминулому році і раніше, що росіяне мене не можуть нічим здивувати. Ну кончені і кончені, що з них ще взяти?!Але, вони постійно пробивають дно дна.В 21 столітті, в центрі Європи, постійно, в морози, бити по енергетиці, щоб залишити без світла і тепла цілу країну... дітей, вагітних, старих, хворих, молодих і загалом всю націю, бо ті не коряться, не йдуть на поступки і не капітулююють... в той самий момент, коли росіяне підари за 4 роки, пачками здихають і ніяких глобальних успіхів на полі бою не мають, роблять геноцид. Холодом. В Європі.І потім вони скиглять в соцмережах, про купу всього, і дупля не віддають не розуміють (чи роблять вигляд?) причиннонаслідкові зв'язки, того, чого в них і там, і там, і там, все хуйовіше стає.Коротше. Я ще багато можу тут писати, але ви всі і самі все розумієте.Я просто ще раз це озвучу. Кожен росіянен винен. Кожен. Всі вони платять податки, за які (в тому числі), нас намагаються скорити, заморозити, знищити. Вкотре.Але весна прийде. Вона обов'язково буде. І буде тепло. І буде надія. І крізь сонячні промені і цвітіння дерев, ми будемо спостерігати, як працює бумеранг. І втілюється те, про що ми так довго мріяли.Все буде добре. Все буде заїбісь.І все буде Україна 🗺Тримаймо стрій 😉#підариру #нотаткинаполях
Зимова мініатюра. Кропива і сумка.Йшла я спокійно зі спортзалу, думаю такий гарний день, така я молодець... на роботу сходила, в свойому бізнесі теж трохи заробила, чуйки по збору нарешті зробили, оплатила, в холодному приміщенні попрацювала (тільки ж техніка, ноути, прінтери та інше працює від генератора, а опалення нема), поматюкала москалів, майже 17 тисяч кроків за день находила... така молодець. Треба собі коханій якусь винагороду. Треба зайти супермаркет купити сік. Сумка все одно з тренування напівпорожня.А до соку ж виявляється, мені треба іспанські апельсини, які дуже смачні і які я дуже люблю. В мене ж і молока до кави немає. Треба взяти 2 пляшки. Ще ж ряженка! Ну і айрана 2 пляшечки. А пиво безалкогольне. + цигарки. Ніби норм. Якось я те все впихнула в сумку, вийшла з супермаркету, пройшла 10 метрів з сумкою на плечі, і зрозуміла, що якщо я це додому таким чином якось донесу, то вдома я вже ляжу. Невідомо як надовго... зі своєю спиною.Але ж гарно ж на вулиці. Сніжок падає... шо робити? Включати креатив змішаний з інкстинстом самозбереження. Зробимо тоді сумочні санчата.Так ми і прийшли додому.Музику наклала щоб відос трохи веселіше був)))Знаю будете питати, то нижче запощу)Коротше, бережіть себе)) Ви в себе одні.#пригодикропиви #нотаткинаполяхДика Кропива
Вечірня Казочка для малят. А може і не казочка.Про темні сторони людей, які вони в собі іноді відкривають.Якось давно давно, в одному телеграмканалі, був збір для одної бригади ЗСУ. Про збір просила одна людина, вже другий для їх бригади. Виявилося, що чоловік одної з підпісниць того каналу, теж служить в тій бригаді. Вона написала адмінкиці того телеграмканалу в приватні про це, і сказала що в неї є свій невеличкий чат і вона там збір поширить.Збір закрили, звіти отримали... і ніби все добре з цим питанням.Але ж на тому телеграмканалі, продовжуватись збори для інших бригад ЗСУ. І ось, в якийсь день, адмінкиця телеграмканалу просить ту саму підписницю, поширити великий збір, який дуже туго йде, в тій групі, яку адмініструє вона. І та сама підписниця, починає розповідати, що група не тільки її, ще є декілька адміністраторів, і у всіх треба питати дозволу, щоб розмістити збір.Почувши це, адмінкиця того телеграмканулу, пише голосове тій панянці."Охуєний розклад, Юля. Тобто коли збір для бригади твого чоловіка, ти його репостиш. А коли збір для іншої бригади, виявляється, це тебе абсолютно не стосується і ти раптом в когось ще маєш питати дозволу. Взагалі дуже цікаво виходить. Одна людина постійно збирає гроші для різних бригад ЗСУ і для людей, яких в очі ніколи не бачила, але з розумінням, що це її країна і то наші люди... А інша, тільки для "свого". Я тебе почула. Хай щастить."Висновки були зроблені, спілкування було вичерпано і більше не продовжувалось ніколи.Пройшло 3 роки... і тут адмінкиця того телеграмканалу, бачить коментар тої самої панянки під одним з дописів. І розуміє. Що та сама панянка, досі підписана на канал, і мабуть весь цей час його читала мовчки.І тут зла адмінкиця того телеграмканалу банить її і вилучає зі свого каналу.Хто на тому каналі дуже давно, згадає, самий великий збір в 700+к на Мару для ССО. Збір закрили, гроші зібрали.За які до речі отримали і Мару, і ще купили 2 автівки. Для того самого підрозділу.Просто є речі які запам'ятовуються назавжди.Також є речі, які деякі люди не прощають ніколи.Мораль тут кожен побачить свою. Імена змінені і історія можливо навіть вигадана.#збори #підписники
Сьогодні рівно три роки, з дня народження цього каналу. До цього був інший, і звідти, до сьогодні тут багато підписників. Нових теж додалось багато (все видно по статистиці за цей рік)За цих три роки змінились ви, змінилась я.Спочатку я кожного ранку бажала гарного дня, тихої ночі ввечері, було багато музики. Поступово ці опції зникли.Залишилась тільки музика, якої вже небагато.Не тому що я її стала меньше любити, просто тому що.За три роки на цьому каналі, в 7,3к підписників, ми зібрали близько 10 мільйонів гривень, для СОУ 🇺🇦Різні бригади, підрозділи, корпуси.Раніше якщо навіть день, я не спілкувалася в коментарях з вами, уважні, постійні підписники це помічали і починали перейматися.Зараз я рідко спілкуюсь чи відповідаю на коментарі.Можу випадати з етеру на якийсь час. Багато чого змінилось.Прийшло емоційне вигорання. Виснаження. Усвідомлення, що ти робиш багато корисного, в той самий час, мінімальний зворотній зв'язок. Я вже не кажу про інше. Зник той драйв який був.Зникло натхнення. Просто волочиш той возик, бо треба. Просто все частіше я себе запитую... Треба кому? А що треба тобі?Коли бачиш як хтось живе своє життя і думає про ніхуя в загальному сенсі і нічим крім себе не переймається, спостерігаєш і думаєш... що з ними не так? Чи те з тобою щось не так?Бо в тебе невеличкий бізнес, улюблена робота, родина, ти адмін свого телеграмканалу і ти волонтер.І якось як на мене, то трохи дохуя відповідальності і обов'язків, як для одної людини.Я так само вірю в нас, як в націю. Вірю в нашу Перемогу. Не дивлячісь на всі розчарування і ахуй, від багато чого. Я просто намагаюсь не розповсюджувати те. Хоч і заїбало. Натомість додати в життя когось, хоч якусь посмішку і трохи позитиву.Хоча здебільшого хочеться мовчати. Навіть якщо внутрішньо хочеться кричати.І все одно. Тримаймо стрій!✌️Сказати щось приємне можна і в коментарях.Подякувати за мою працю можна тут https://send.monobank.ua/jar/7szBVf8CBQДякую що ви є. Ми разом робимо багато гарних справ.
Українська кухня сформувалася не як «святкова», а як кухня виживання й достатку водночас.Родюча земля, важка селянська праця й холодні зими вимагали поживної, ситної їжі, яка давала силу працювати від світанку до смерку. Тому в основі — зерно, свинина, сало, бобові, буряк, капуста, картопля, кисломолочні продукти. Їжа мала гріти, насичувати і довго тримати енергію — звідси калорійність.Українська кухня — це ще й кухня запасів: квашення, соління, печі, томлення. Страви готували повільно, даючи смаку розкритися, а продуктам — не пропасти. Так народилися борщі з десятками варіацій, вареники, каші, печені, підливи.Вона увібрала впливи сусідів — тюркських, польських, литовських, австрійських — але завжди лишалася домашньою і щедрою, без показної вишуканості. Її краса — в простоті й глибині смаку.Тому українська кухня така смачна:бо вона про дім, землю, працю і життя.Це була прелюдія і маленький екскурс в історію.А тепер питання:Які нізькокалорийні, або легкі, і водночас поживні страви української кухні ви знаєте?#українськакухня #їжа
Це такі дивні і змішані відчуття. Після таких ночей, коли всюди жужжить, гупає, гепає, свистить, летить, вибухає... Виходиш на вулицю, йдеш на роботу, або по своїм справам...Заходиш в кав'ярню, замовляєш каву – бариста тобі посміхається. Виходиш з кав'ярні, підкурюєш цигарку, смакуєш каву і дивишся на людей.А вони проходять повз, поспішають чи нє, діти в візочках, або ще якось... по різному. Просто люди. Різні.Похмурі, усміхнені, байдужі, спокійні, енергійні. Різні.Слухаєш звуки вулиці. Теж різні. І розумієш – життя триває.Хоча вночі, ти себе відчуваєш, ніби тебе оголену вивели на ешафот. Ти мішень. В тебе і всіх хто навкруги, ціляться росіяне. І невідомо. Буде в тебе ранок чи нє. І стоїш на тому ешафоті і спостерігаєш. За всім що відбувається навколо тебе.І згадуєш, що в тебе є телеграмканал. І треба щось написати. Бо є ті, хто чекає твоїх дописів. Є ті, хто переймається за тебе, навіть якщо мовчить. І треба нагадати за збір. Бо хлопцям там ще важче. Їх росіяни намагаються вбити 24 на 7.І ранок. Він прийшов. Ти вижила. А хтось ні. І люди є навкруги.І новий день.Життя продовжується.І його знову треба жити.#ракетнаатака #нотаткинаполях
Я знаю, що ви такого плану дописи тут рідко читаєте. Просто я не люблю копирсатися в лайні і смердіти потім ним.Просто спостерігаю, роблю висновки і далі роблю своє.Алежблятьйобанийнахуйсранийкурвабобер.Коли ви суки, вже наїстеся!?Тут по гривні на екофло, автівку чи генератори збираєш для армії, хлопці стоять в надважких умовах, де літають шлюхєди, каби, підарські фпв, інші бпла, арта, міни, і не тільки стоять, а вбивають підарів рф – ви мільярдами крадете.От не варто розраховувати що в українців коротка пам'ять.Вам цього ніхто не подарує.Як це заїбало... немає слів.В мене настільки ахуй другий день, що навіть думки не можу повноцінно висловити.Хоча що там другий... Ахуй перманентний і вже давно. Просто то більше, то меньше. Йобані американські горки.Я не люблю срачі між українцями, перхід на особистості, я не хочу давати приводу для радості москалям, тому коментарі до цього допису будуть закриті.А відео, просто візуалізує сказане та несказане мною.#влада #корупція #заїбалоДика Кропива
В нас сьогодні додалося трохи підписників. Вітаю вас 💛Хтось тут в нас приживеться, хтось нє, то нормально.Я ж не мільйон дохлих росіян щоб всім подобатись.Ви можливо не зовсім розумієте що тут відбувається... та нічого такого) Ніби. Життя як воно є, але в онлайн форматі. Співаємо, збираємо на ЗСУ, ґнобимо рашню, регочемо, сумуємо, дивуємось.Самі основні правила:1. Це україномовний простір і спілкуємося ми тут тільки солов'їною (це роблять навіть ті хто проживає у Вірменії чи Ізраїлі)2. Дискусії вітаються. Але. Без образ українців та без переходу на особистості. Без зрадойобства.3. Кацап? Відкрив рота в коментах? Одразу бан. Без церемоній.Тепер інформація для всіх.Я трохи під'заїбалася, від безкінечного перегляння новин, узького контенту, щоб знайти з чого нам пореготати, та і від зборів нон-стоп, які я провожу вже 3 роки. Коли мені казали що багато волонтерів вже зійшли з дистанції через емоційне вигорання – я не вірила.Але це сталося і зі мною.Треба трохи видихнути і розвантажити голову. Тож мій "відпочинок" це умовно. Мені просто треба зайнятися своїми справами та їх розрулити. Бо я ніхуячешки не встигаю зі своїм життям, через те що є потреба допомагати нашим котикам та вести канал.Коротше. Тиждень перерви і я повертаюся до вас. Не розходимось) Тримаємо стрій та тримаємось купки. У всіх сенсах✌️Цьомкі бомкі 😉
У Мережі форситься відео, де цивільний чоловік вдарив військовослужбовця, після чого той дістав зброю.В коментарях ухілєси і русня дують в один спільний пісюн з відповідними коментарями, де хвалять саме цивільного.А тепер холоднокровно розберемося: вдарили військовослужбовця. Є кілька варіантів: розвалити кабіну мудаку, який підняв руку, прострелити йому коліна або довго судитися.З іншого боку: коментатори на гамно сходять, розказуючи, що це приватна власність, при цьому забувши, що в Україні діє правовий режим воєнного стану, який обмежує права і свободи громадян, в тому числі і право на недоторканність житла. Тому розвалена кабіна — це ще лайтовий варіант.Цивільному пощастило, що не нарвався на професіонала, який дістає зброю лише для застосування, а не для погроз.І це досить серйозно, хлопчики і не хлопчики, бо рано чи пізно профі повернуться додому. І бикувати так ви зможете лише у своїх вологих фантазіях сидячи у чотирьох стінах, аби не попадатися на очі тим, хто вам забезпечував спокій всі ці роки.Не будьте бидлом, поважайте одне одного і матимете здорову посмішку і цілі коліна)))https://t.me/sprava_groma
ЖИТИ. Сьогодні. Вирішила я в 2022 році і почала це робити.Саме в 2022 я почала відвідувати вистави, концерти та ходити в кіно.Я не кажу що я роблю це часто, але я це роблю. Бо ніхто не знає що буде завтра. Та і Сьогодні. Це загалом стосується кожного дня життя, а в умовах війни тим паче.Знаєте що я робила 31 грудня 2024 року, поки хтось нарізав салати?Я ходила в театр.Хтось може засуджувати, знецінювати, захоплюватися – немає значення. Всі ми маємо власний світогляд, по різному долаємо стрес. Як і живемо своє життя. Я нікому не нав'язую свої думки. Але так чи інакше мої думки впливають і на ваші. Принаймні озвучені вголос. Тут. Як і навпаки. Наше оточення також впливає на те хто ми є.Я не буду співати оди гурту "Без Обмежень", вони і так знають що круті. Хоч і не зізнаються. Принаймні деякі.Скромні. Просто роблять свою роботу. Також збирають на ЗСУ та закривають величезні збори. Я теж сьогодні донатила на їх збір. Трошки емоцій з концерту. Якщо вам цікаво – дивіться.Краще в навушниках.#особисте #безобмежень #концертиДика Кропива
