Уряду України щодо кризи незалежності судової влади⚖️Верховна Рада України Законом № 4905-ІХ від 24.06.2026 максимально чітко та однозначно визначила, що встановлений законом про судоустрій розмір суддівської винагороди розраховується виключно із "загального" прожиткового мінімуму, не із "спеціального", не із "замороженого" і не з будь-якого іншого, крім загального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Держбюджет на відповідний рік.Тобто, закон про судоустрій чітко визначає, що суддівська винагорода наразі рахується з прожиткового мінімуму 3328 грн.Ч. 2 ст. 130 Конституції, в свою чергу, визначає: "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".Тобто, лише закон про судоустрій може визначати розмір суддівської винагороди, не закон про Держбюджет, не Бюджетний кодекс, не будь-який акт Уряду чи Мінфіну.Відповідно до статті 68 Основного закону кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Після слова "кожен" немає в дужках "крім Мінфіну". Перевірив усі наявні редакції Основного закону.Незалежність суддів є невід’ємною складовою їхнього статусу. Незалежність суддів забезпечується серед іншого гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004).Відхиленням запитів органів судової влади про дозвіл використовувати кошти на виплату суддівської винагороди з розрахунку 3328, Мінфін порушує суддівську незалежність, порушує норми численних статей Основного закону, зокрема 6, 8, 68, 116, 130.Показове порушення гарантій незалежності судової влади саме по собі у будь-який час є дуже згубним для держави. Без належної інституційної сили судової влади правову державу збудувати неможливо і верховенство права перетворюється виключно на абстрактну теоретичну конструкцію, описану в юридичних підручниках.Проте, варто розуміти гостроту даної проблеми в нинішніх умовах. Україна взяла на себе зобов'язання реформувати судову систему, за що Держбюджет поповнюється коштами західних партнерів.Україна зумовила численні відставки суддів та масу вакантних місць, які необхідно якнайшвидше заповнити.Україна зробила жорсткі та прозорі відбори для суддів, запровадила такі ж моніторинги їхнього способу життя. Судді перебувають під жорстким контролем держави, журналістів, громадських організацій.І при цьому держава демонструє, що може обмежити будь-які права та гарантії судді, бодай вони навіть визначені Конституцією.Як за таких умов заповнити вакуум вакнтних посад суддів?Найперспективніші, найфаховіші, найпорядніші правники зовсім не охочі йти на такі умови.Який наслідок ми ризикуємо отримати?Заповнення цього вакууму менш фаховими, менш принциповими кандидатами, яких не настільки хвилює, що їм платитиме Мінфін, які мають інші мотивації зайняти посаду судді.Заповнивши більшість суддівських посад такі кандидати приречуть українське правосуддя лише на стагнацію.За таких умов будь-яка реформа приречена на провал. І створення ще десяти рад доброчесності та кваліфоцінювань не зможуть її реанімувати.Тож, потрібно укріплювати фундамент суддівських гарантій незалежності, а не підривати його.Верховна Рада та Президент зробили свій вибір, прийнявши та підписавши Закон № 4905-ІХ.Уряд — досі стоїть на роздоріжжі, проте, все ще має можливість обрати вірний державницький шлях.На розгляді в Уряду наразі перебувають звернення ВРП, Ради суддів, Верховного Суду щодо виконання Кабміном конституційних норм.Тож, наразі в Уряду (до складу якого входить не лише Мінфін) ще є можливість самостійно врегулювати дану проблему та знайти шлях забезпечення дотримання конституційних гарантій судової влади.