​​Слюсарі-інтелігенти за кермом активізму: що не так із наїздом ДеЮре на Watchers-- У вівторок у виданні Watchers вийшло інтервʼю із головою Ради суддів Богданом Монічем. -- Сьогодні DeJure публічно звернуло увагу своїх читачів на те, що у матеріалі Watchers немає жодного розйобу й фахово пояснило журналістам, що, на їхню думку, потрібно було зробити інакше.У такі моменти мені ДеЮре нагадує слюсаря Полєсова із 12 стільців. Не маю надії, що хтось дослівно памʼятає його портрет, тому ось:"Біля колодязя мадам Боур привітав сусіда Віктор Михайлович Полєсов, слюсар-інтелігент, що набирав воду в бідон з-під бензину. У Полєсова було лице оперного чорта, якого старанно мазали сажею, перед тим як випустити на сцену. Віктор Михайлович Полєсов був найбільш неповороткий і частіше за інших осоромлювався. Причиною цього була його надміру запальна натура. Це був запальний ледар. Він завжди пінився". Цей доброчесний наїзд активістів, як на мене, заслуговує на увагу тому, що показує ключову, або, як сказали б фундаменталісти -- фундаментальну -- відмінність між активістами й журналістами. А ось кілька пасажів із розбору ДеЮре:1. "Плоди практики «беремо всіх» Україна пожинає вже понад три десятиліття: підконтрольні політикам і корумповані судді з низькою якістю аргументації рішень".Так друзі, ваш очільник став суддею як раз у тому проміжку "беремо усіх". А рішення Михайла Жернакова по "майдану" утричі коротше за рішення Боогдана Саніна по "майдану". Це ж що тепер виходить?2. "Участь міжнародних експертів — це золотий стандарт захисту від недоброчесних суддів".Ох вже це надрочування на міжнародну експертизу. На вашу думку будь-хто з іншим громадянством кращий експерт ніж український? Вже ж наче спробували і ясно стало, що ні. Грьобана меншовартісність.3. "Стрімкий карʼєрний злет Моніча". Нагадайте, у якому віці очільник ДеЮре захистив кандидатську і потім докторські дисертації, а потім раптово припинив свою стрімку наукову карʼєру?Ну і, власне, про різницю підходів. Задачею інтервʼю не є розйоб. Поставити гостю усі без виключення питання теж ніколи не є ціллю інтервʼю. Задовольнити високохудожні потреби активістів, простіть за цю дикість, але теж не є ціллю журналістів.Я недожурналіст, тому не вірте мені особливо. Та єдиною ціллю матеріалів, які ми тут готуємо, це інформування. Не дойоб, не розйоб, не підтримка якогось кандидата, не підсвітити темку, а тільки інформування. Ціль будь-якого інтервʼю, яке в нас виходить, це пробратися крізь ужимки й професійну маску гостя та показати його таким, яким він є насправді. Дуже бажано розкрити його з різних сторін, а не лише з якоїсь хорошої, чи з якоїсь поганої. Ще і зробити це так, щоб інтервʼю прочитали хоча б до половини.Це дуже непросто. І не лише мені. Я люблю жанр інтервʼю і передивився-перечитав їх купу, перечитав навіть кілька книжок від усіляких там Ройтерсів і Таймс. Цікаві інтервʼю із цікавими людьми зустрічаються пару раз на рік. Моє улюблене із "адвокатом диявола" Жаком Вержесом для Шпігеля (вже четвертий рік чекаю, доки нам продадуть права на публікацію перекладу). Задачею ж активістів є негатив і надмірне спрощення. "Покровительство Вовка", "лояльність до скандального ОАСК", "пʼяні професіонали за кермом" -- оперувати заскорублими штампами нескладно. Це як лінитися і пінитися. Для цього не потрібно передивитися усі попередні інтервʼю про людину, побудувати структуру свого інтервʼю, переписати по кілька разів питання, а тоді ще кілька днів редагувати текст.За останні пʼять років я записав набагато більше інтервʼю, ніж ДеЮре. Та я б ніколи не узявся публічно оцінювати або коментувати чиюсь журналістську роботу, та ще й у такому свинсько-зверхньому тоні, який дозволили собі спеціалісти з якості журналістики із ДеЮре.Моя особиста підтримка виданню Watchers і особисто авторці інтервʼю Вікторії Матолі.@gadiukПС. Простіть за уйобіщний заг. Це перефразований заг, під яким вийшов розбір інтервʼю. Канал | Чят | Вакансії | Події | Кіноклуб