Про сакури і жалобу(((🌸 Сьогодні зранку ми висаджували сакури. Гарні, ніжні дерева, які вирощувались із турботою і любов’ю — за підтримки японських волонтерів, друзів України, просто небайдужих людей з Японії. Вони допомогли нам зробити це – щоб у нашому місті розцвітало життя.Сакури – як символ надії, краси, майбутнього.Але вже за кілька годин надійшла страшна новина — у Сумах загинули люди. Війна знову нагадала, що навіть у день, коли ти садиш життя, смерть усе одно приходить по своїх.Тепер ці сакури – вже не просто дерева. Тепер кожна з них для мене – це душа. Душа того, кого ми втратили. Тих, кого вбиває ця війна.Ми будемо дбати про ці дерева. Так само, як пам’ятаємо і бережемо кожну історію, кожне ім’я, кожну людину.Сьогодні ми висадили 20 сакур: на території Дитячої художньої школи номер 11 та у парку «Позняки».Висадка сакур відбулась в рамках проєкту "100 сакур для миру", який організували спільно українські та японські волонтери з "Aitsugi project" під керівництвом пані Анни Іноуе. Бо поки ростуть дерева – росте пам’ять. І вона має жити.Oleksandr Kovtunov