Останній раз коли повертався в Україну віз свого партнера подивитись на український мілтек. Але пост не про це.За два дні в машині ми багато спілкувались. А він француз, який вже 20 років живе в Люксембурзі. Але в нього бізнес в однієї з азійських постсовкових країн і в нього там продукція, яку він донатить в Україну, та пунк номер два - відбиватись від посередників, які намагаються це завозити в оркостан.Але я не про це. Ми багато розмовляли про то як ми провели юнацтво, бо нам обом по 50 років, та в гас дуже багато спільного з наших 22 до 50.Та обговорювали проникнення французької культури в болотну імперію.Було багато цікавого. Наприклад Мсье же не манж па сис жур в нашому прононсі вони не розуміють :)Франузьке кіно, яке ми дивились в дитинстві, та пізніше було не дуже популярно во Франції. А з моїх улюблених фоанцкзьских фільмів Грегорі Мулен, Оскар, Мікмак, Операція корн де біф та классику Закон є закон він не бачив взагалі, хоча знається на фоанцузьскому кіно.Да, культовий ресторан в постсовке Максим вже як декілька десятків років не культовий, але він дійсно був популярний у нешироких емігрантів після жовтневого заколота, тому його памятають.А ще, як людина, яка знається на Парижі, він вважає, що ціни в ресторанах Парижа нижче ніж в ресторанах Люксембурга, хоча мій досвід каже протилежне, тому що в мене зустрічи навколо Єлісейських, та пляс Вандам, там ціни дійсно огого.А ще було цікаво почути при їх сприйняття совка, роспаду та трансформацію сприйняття України. Та як багатовічне проникнення оркської культури у Францію грало, та грає проти нас. Залишу цю подорож як одну з найцікавійшихза останні 10 років.А ще качнув ангійську, яку почав втрачати після того як перестав проводити в Штатах 10-15 тижнів на рік, та перейшов на українську в бізнесі, та побуті.