Капібара, або велика капібара (Hydrochoerus hydrochaeris), - напівводний травоїдний гризун родини Кавієвих (Caviidae). Капібара – найбільший серед сучасних гризунів. Дорослі капібари виростають до 135 см в довжину, мають висоту в загривку до 60 см й зазвичай важать 65 кг. Середня вага – 50 кг. Капібара проживає на берегах різноманітних водойм у тропічних й помірних частинах Південної Америки на схід від Анд. На півночі Південної Америки мешкає карликовий родич капібари – мала капібара (Hydrochoerus isthmius). За розмірами мала капібара помітно менша за велику.Назва походить від мови тупі (мова, якою розмовляли корінні жителі Бразилії в до- і ранньоколоніальний період), що означає «поїдач високої трави». Латинська родова назва – «водяна свиня», а видова назва – «той, хто насолоджується водою».У капібари злегка перетинчасті лапи й нерозвинені хвости. Задні ноги трохи довші за передні; на задніх лапах по три пальці, на передніх – по чотири. Вони чудові плавці й можуть затримувати дихання під водою до п'яти хвилин. Поїдають здебільшого трави й водні рослини, а також фрукти й кору дерев. Вони дуже вибагливі й харчуються листям одного виду, не звертаючи уваги на інші. В сухий сезон вони їдять більшу різноманітність рослин, оскільки їх менше. Щелепний суглоб капібари розташований не так, як у інших травоїдних, тому вони пережовують їжу, рухаючи щелепою вперед-назад, а не з боку в бік. Капібари – автокопрофаги, тобто вони їдять власні фекалії як джерело бактеріальної флори кишківника, щоб перетравити целюлозу в траві й добути з їжі максимум білка й вітамінів. Вони також зригують їжу, щоб пережувати її знову, подібно до того, як це робить велика рогата худоба. Як і в інших гризунів, передні та щічні зуби капібари постійно ростуть, щоб компенсувати постійне зношування.Максимальна тривалість життя капібари становить 8-10 років, але в дикій природі капібари зазвичай не живуть довше чотирьох років через хижацтво. Капібари відрізняються зграйним характером. Хоча іноді вони живуть поодинці, найчастіше їх можна зустріти в групах, що складаються з 10-20 особин. У капібар є два типи ароматичних залоз: моррільйо, розташовані на морді, і анальні залози. Ці залози є в обох статей, але у самців моррільйо набагато більші. Самці ставлять мітки не тільки на листках чагарнику й траві, але також мітять самок. Капібари спаровуються тільки у воді, і якщо самка не хоче спаровуватися з певним самцем, вона або занурюється під воду, або залишає її. Вагітність капібари триває 130-150 днів, в одному приплоді може бути від одного до восьми дитинчат, в середньому – чотири.Відео: @luciano_mochinski (Instagram)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube