Плюс фільм був знятий за книжкою Лорен Вайсбергер — написаною з великим знанням справи і сповненою отруйної жовчі на адресу її колишньої роботодавниці — цариці світу глянцю та головного редактора журналу Vogue Анни Вінтур. Звичайно, для екранізації її образ довелося трохи олюднити — але Стріп справлялася і з більш складними акторськими викликами.Взагалі найкраще, що було в першому фільмі — це кастинг. Стріп грала то Ільзу — вовчицю СС, то якусь героїню Істона-Елліса, Хетевей підкорювала своїм нескінченним шармом і бездонними очима Бембі, Емілі Блант у ролі іншої асистентки Прістлі показувала всю міць британської трагікомічної школи, а характерний Стенлі Туччі роллю гея-Лепорелло-зброєносця головного редактора домігся собі багаторічного надійного ангажементу на других ролях у Голлівуді.І ось, мабуть, у 2020-х у продюсерів з Діснея, які проводять аудит куплених у 20th Century Fox прав на фільми, руки дійшли й до «Диявола». Тим більше, що в нинішньому Голлівуді буквально не продихнути від легасі-сиквелів — бо зараз вони чи не єдині, які можуть дати хоча б примарну гарантію успіху в прокаті.