Коли біль, твоє серце стискає,Коли в грудях нестерпно щемить,Розуміння від рідних - немає,І жар болю от-от опалитьРозкажи про це все, лиш Ісусу. Він загоює рани твої... Нехай сліз океани проллються На поверхню сухої землі. Виливай своє серце ,як воду,І про все в небеса ти кричи,Він тобі подарує свободу,Тільки чуєш? Прошу, не мовчи! Ні ,не всі здатні нас зрозуміти, Й розділяти із нами тягар,Значно легше піти ,засудити,Стати громом ,не сонцем з-за хмар,А тобі буде й далі боліти... І болітиме дужче в рази,Не змогли бо тебе зрозуміти Свої люди ... Якби ж то чужі... І як боляче ріжуть по серці Та байдужість, чи навіть злоба... Та не зможеш нічого ти стерти Бо лягають мов штампи - слова... Ти душею усе розумієш... Щоб тебе зрозуміли?- Дарма! Маскувати цю біль- добре вмієш,Але глибоко- рана жива. Й раз- по -раз, від байдужості слова Кровоточити буде вона... Ти ховатимеш це знову й зновуВід людей ...але не від Христа... Будеш всім, як завжди ,посміхатись,В час коли душу Бог обійме,Бо ти будеш ще більше страждати Якщо людям відкриєш "своє"... Поряд буде з тобою стояти, Й лікувати теплом від тривог,І триматися допомагатиРозуміючий зАвжди - твій Бог. Амінь. Артемук Мирослава