У відповідь на біль, Господь навча любити,Бо це є у характері Його.Коли плювали, розпинали, били,Не відповів ненавистю на зло.А нам, чомусь, любити тут так важко,Як від людей біль в серце увійшов.Забути в ту хвилину і пробачить,Усе чекаєш, щоби час пройшов...Без всяких нас умов Бог пробачає...Не каже: " Ось схолону...і пробачу...Розпалений бо розум Мій є зараз,Ще трохи заспокоїтись Я хочу..."А ми так кажемо, коли образа,Вмить в серце біллю вразить нас.Хоч, іноді, і вигляд не покажеш,А кажеш: " пробачаю зараз я"А в серці залишається на рокиТак дуже часто, у надії все на те,Що якось, з часом, зітреться все потрохи,Забудеться і назавжди піде.А якби нас Бог усіх прощав так,Ніколи б ми не бачили небес.Чи ж є у всій вселенній що прекраснішеГосподньої краси - то чудо є з чудес!Немає більше й важливіше за діло,Ніж бачити Господню ту красу.В присутності Його є, хто так чинить.Від діл своїх той спокій має тут.Славу Господню бачачи, ввійдемоВ Його лиш образ, і характер лиш Його.І як душа побачить Його велич,Співа вона для Господа свого!Слова того, хто бачив славу Бога,Життям і силою є сповнені лише.І споглядати ту красу Господню,Не зможе той, хто в суєті живе.А споглядаючи красу Господню,Поводитися будеш так як Він.Не скажеш, що любити неможливо...А все покриєш лиш любов'ю ти. Л. Шпак