А що з того коли ти іншому відплатиш?..Й нещасним зробиш ти його, і що?Виймая око, болю лиш добавишА в результаті, що тобі з того?І чи образа твоя в цьому розрішиться?Коли ж відплатиш зуб за зуб йому,Хіба серця це змусить примириться?І стане світ добрішим лиш тому?А що непрощення тобі додати може?Хоч скільки зла ти іншим не твори...Від цього друже мій тобі не буде легше,Лиш тільки зачерствіє все внутрі...Що від образи взагалі ти маєш?Якщо в ній можна щось хоч почерпнуть..Вона твої лиш сили віднімає,Й нещастя також може навернуть...Нам не потрібно у собі злобу збирати,Бо цей тягар лиш зайвий для нас груз..У своїх душах ми біднієм часто,Змінивши вид, втрачаємо свій курс...А що з того що доказать ти зможеш,Для когось живо в чомусь правоту?Чи десь в двобої перевершить зможеш,А може краще бути нижчим самому...Адже закон що проминув, із старого завіту,Кого в нутрі теплом він розплавляв?Кому закон розплати, дав промінчик світу?Чи є такі, хто мстився й щастя мав?О, нема в серці тОму, що мститися прагне,І не буде ніколи спокою й добра,Там нема зовсім миру і дуже там тісно,І туди поселяється лиш одна пустота...У звичнім прощенні щастя можна відчути,Хоч ти сам не любимий, а вмієш любить,Слово добре умієш ти вчасно сказати,І на поміч комусь в нужді руку подать...Так, секрет є у тому щастя й блаженства,Закон весь ПисАння говорить про це,Христос Сам життям його нам передав,І Духом Святим пролив в наші серця...Він на прикладі нам його показав,Насиченим буде, той хто іншим дає,І щасливим є сам, хто ближньому дав,Бо незмінним у Господа закон сіяння є...А хто зла бажає, той спіткає його же,На земному шляху куди б він не йшов,Береже хай Господь і хай нам допоможе,Щоб над злом, переможною, була лиш любов...Хай теплота і Божа свята добрість,Хутчій розтопить лід в наших серцях,Щоб не згущались в душах непрощення й заздрість,Від в цього тісно лиш і томимся в серцях...Хай благодать що маємо в Христі,Підніме наші душі над землею,Щоб на Розп'ятого Христа лише глядіти,І жити так, і так як Він чинити...Наташа Савченко Переклад Ольги Н.