А ти поплач, рідненька, Я послухаю.А ти поплач, схились Мені на груди.Своєю підкріплю тебе присутністю,Щоб в морі сліз тобі не потонути.Хай не побачиш ти Мене очима,Хай не почуєш ти Мої слова,Та ти відчуєш, як крізь сльози гіркії,Стає спокійною твоя душа.А будуть сльози то лише очищенняНе тільки від гріхів, але й від бід.Навчишся ти, дитя Моє, терпінню лишЙ багато буде перемог тоді.Над болями, скорботами, спокусами.Над тим, де встояти ти не змогла.Де часто не могла ніяк ось рішенняТи правильнеє, мудреє прийнять.Як іноді так хочеться поплакатись,Щоб обійняв тебе хтось в тишині...Щоб просто розказать проблеми різніїКомусь, хто би тебе міг зрозуміть.Хай навіть промовчав з тобою поруч лиш.Слів співчуття не став би говорить.Та так тоді буває серцю солодкоКомусь-то душу у біді відкрить...Дитя, не бійся, навіть у мовчанніЯ з твоїм серцем також говорю.Не обійшов Своєю Я увагою.Допомогти бажанням Я горю.І біль піде, коли терпіть научишсяЯк Я колись тут на землі терпів.В випробуваннях всіх набравшись мудрості,Ввійдеш дитя в небесний уділ Мій.А через сльози, всьому ти научишся.А через сльози, переможеш плоть.Я заспокою, вчасно дам Я мудрості.Бо Я завжди - твій люблячий Господь.Де жив Я легко? Проходив без труднощів?Я Бог, та це також проходив Я.Щоб розуміти людську біль, премудростіСам Бог Отець завжди Мене навчав.Без нарікань пройшов земную путь Я.Я це також усе в житті пройшов.Пройшовши труднощі, в кінці прийняв Я муки,Вам всі проходити, Я біди, силу дав.А ти поплач, не стримуй ти ридання.Там, в Гефсиманії душею плакав Я.Пригорну, потішу...так душа поранена...Ще трохи і затихне біль твоя. Л. Шпак