Canal Християнські вірші 🌿 - @Christian_poems_2 - №1900
ЛЮБОВ МАТЕРІОдна юна мама викликом долі,Сина родила прямо на полі.Ледве дійшовши і там, на мості,Ніхто їй на зустріч не йшов по путі.Не було нікого на поміч позвати,Інтуїтивно нещасна ця матиВ самої себе пологи приймала,В пишні спідниці дитя пеленала,Теплом всім своїм до грудей притискала!Кофту останню з себе вона знявши,Сина накрила,міцно обнявши.Обійми розняти оті не змогло,Зранку подружжя,що мертву знайшло,Маму і поруч синочок малий.І саме дивне,що він був живий. Там вони маму похоронили,А того хлопчика усиновили.Про це нікому вони не сказали,Що вдома нерідну дитину плекали.Цю новину́ сам квартал розказав:«Ось і бездітним Бог сина послав!».Хлопчик щасливим у них підростав,Волю любив,часто в полі гуляв.Тільки гуляти куди б не ходив,Мостик старий його часто манив.Довго сидів він тут,рибу ловив,Річка заросла була, невеличка,Але йому тут так добре було.З церкви йдучи́,мчав на поле зелене,Ніби те місце є благословенне. Тут він Богу молився і тихо співав,Квітки до могилки якоїсь він клав,Де«Жила і любила»там надпис стояв.Коли він дорослим і мужнім вже став,То батько у поле з собою позвав:«Я повинен тобі таємницю відкрити,Щоб свою старість спокійно прожити.Вже мати тобі це не зможе сказати,Та я–є не батько,вона–є не мати».Повів до могили,що біля мостуІ розповів всю історію ту:«Двадцять років назад теж так само булоІ холодно сильно,все снігом мело.Ми на візку мимо тут проїжджали,Біля моста і картину застали:Бачимо жінку, мертва лежала,Біля грудей свого сина тримала.Його ми забрали,а її у ту мить,Похоронили, ось горбик стоїть,Тут твоя мама рідна лежить.Цю таємницю від всіх заховали,Бо нас бездітними сину вважали.Тому врятувати Господь Один зміг,В материнських обіймах тебе Він зберіг.Нас Він послав,щоб спасти в тім числіІ від холодної взяти землі.Ми з плачем обійми оті роз'єднали,Мамині руки тебе обіймали,Вустами своїми тебе зігрівали.Життя не жаліючи навіть своє,Вона зігрівала тіло твоє.Вся без одежі,стікаючи кров'ю,Вона,як могла,тебе гріла любов'ю.Це мами твоєї є синку могила,Де надпис стоїть«Жила і любила». Покоїться рідна тут мати твоя,Постій,поклонись і додому йду я!».Над полем крутилась зимова імла,Та крик враз роздався:«Мене ти спасла,Кохана,хороша ти мамо моя!О,що рідна,люба віддам за це я?Тобі було холодно,ти замерзала,Все знявши з себе,мене рятувала.Цей жертвенний подвиг повік буде жити,Тебе неможливо ніяк оживити!Зробити нічого хоч вже не зумію,Та могилу твою я зігрію, зігрію!»...А поруч прохожий свій погляд підняв,На хлопця,що одіж з себе свою зняв.І горбик отой обіймав і ридав,Маму собою,як міг,зігрівав! О,діти!, скоріше, скоріше спішітьІ маму сильніше свою обійміть!Допоки вона ще жива,вас чекає,Зігрійте її,як вона зігріває!Поможе у всім,впасти духом не дасть,Все краще для вас,своїм дітям віддасть.Якщо й час настане тяжко́ї біди,То мама на захист прийде і туди!Автор–Ольга Руді;Переклад Ангеліни Ющук
1000
25-05-11 05:01