НЕДОСЯЖНИЙ АБОНЕНТВ своєму мобільномучасто гортаю контакти... І там, поміж ними, я номер один зберігаю... Цьому абоненту так хочеться часто набрати,Спитати: "Ну, як ти? Як справи твої? Я скучаю..."Почути у слухавці рідний той голос знайомийІ поговорити разо́м про погане й хороше... Про те, що об'єднує нас й невідоме нікому... Та відповісти ця людина, на жаль, вже не зможе... Вона поза зоною доступу, в іншому світі,Куди не доходять дзвінки, смс не напишеш,І звістки прислати не можна ніякої звідти... Чи плач, чи кричи, чи волай, а у відповідь - тиша... А так би хотілось на трохи, хоча б на хвилинуПочути, побачитись і пригорнути до серця,Просити пробачення у дорогої людини,Зізнатися їй, що без неї так сумно живеться. На жаль, на цім світі зустрітися шансів немає... Ніхто із людей не повернеться звідси ніколи... Але в християн є надія... Вона нас втішає,Що зустріч та буде в Христа, біля Його престолу. Та поки триває життя - душу спогади гріють... І номер з контактів рука не підніметься стерти... Він там залишається, мов нездійсненная мрія,Як згадка про рідну людину, що вже серед мертвих. Допоки живі наші рідні, близькі, найдорожчі, -Цінуймо їх ще при житті... Бо ж не знаємо того,Коли ми востаннє зустрінемось, глянемо в очі,І смерть нас розлучить, вона не шкодує нікого. А хто вже поніс у житті непоправную втрату,Я хочу потішити вас, підбадьорити словом:Утріть свої сльози! Не треба надмір сумувати! Зв'язок Бог відновить в небесному Царстві Христовім. Бо люди, що серцю так милі, для Бога живі є,Від смерті в життя перейшли вони... В сонмі спасеннихХриста прославляють, втішаються, щиро радіють,Сам Бог в Своїм Слові сказав, що вони є блаженні... Катерина Бойко