Є один від неба дар великий,До очищення веде святого.Якби всі собі цей дар просили,Мали би лише благословіння.Про цей дар багато хто забули.Скритий, та велику має силу.Якби ми самі себе судили,Не були б засуджені із світом.Звинуватить ми когось спішим такУ всіх наших бідах та проблемах.А в кінці звичайно вже і Бога,Що все Ним допущено напевно.Дар - судить себе, свої помилкиІ просити прощення у Бога.Та, нажаль, давно усі так звиклиВиправдовувать себе у всьому.Почалося все, ще від Адама.Гріх свій переклав Адам на Єву.Єва також мала оправдання,Переклала все скоріш на змія.Так ось йшли роки, тисячоліття.У людині гріх пустив коріння.Виправдовувать себе весь час всі звикли,Все перекладаючи провини.Потім звинувачуючи Бога,Що Він всі страждання допускає.Та лиш получається із того,Що благословіння ми втрачаєм.Ворогові душ даючи місце.Допускаючи і гріх, і нарікання Залишаємося без благословіння.Не судячи себе, на суд чекаєм.Щоб не буть засудженими з світом,Як дітей Своїх, нас Бог накаже.Якщо ми себе не засудили,На гріхи, нас люблячи, покаже.Щастя буть і дочкою, і сином,Що Господь виховуючи любить.Щоб не стать для Господа чужими,Поспішим до Нього як син блудний.Господи, пробач мене, я виненПеред Тобою люблячим, Великим.Щоб не буть засудженим із світом,Зараз виправляй мене Владико. Л. Шпак