Canal Християнські вірші 🌿 - @Christian_poems_2 - №1806
Як хмари відчаю і болюІдуть на тіло хвилями,Згадую випадок чудовий,Що чула я давно колись...То - не письменництва рядочки,І не письменника запал,А проповідник лиш знайомий,Про це колись розповідав.Як гостем був в Сполучених він штатах,І друзі запросили в один день Ось до одного інтернатуСлаборозвинених дітей.Точніше - для відсталих розумово...Що усвідомлювать тяжкіше ще...Той дім стояв серед діброви,Де тополя великі все.Воістину був він красивим,Навкруг спокій і благодать,Та скільки ж треба було силиДітей безумство споглядать.Вони давно повиростали,Та розумом були малі.Все гралися і пустували,В садочку наче ще були.Ось під великим дубом гарним -На вигляд десь шістнадцять їй -Дівчинка ляльку сповивала,Схилившись в ніжності своїй.Один з собою сперечався,Сором'язливо хтось мовчав.Їм роздали усім подарки:Іграшки, солодощі, м'ячі...Потім, солодощі роздавши,Із посмішкою хтось з гостейВмить об'явив спортивне святоДля всіх бажаючих дітей...І безнадійних, і похмурихПідняла голосно сурма.В спортивних платтях і костюмахХлоп'ята вишикувались в ряд.Пояснювали всі старанно:"Бігти по цій доріжці вниз...Хто прибіжить на фініш першим -Отримає приз головний"Підставивши вітру обличчя,Під помах владної руки,Наче птахи, усі побіглиОдин з одним наввипередки.І бігла першою Гертруда,Рукою до фінішу подать.Та ось, все помінялось круто:Дівчинка стала відставать.Була нерівною дорога,І ось, спіткнувшись вмить на ній,Гертруда накрунула ногуІ розпласталась на землі.Заплакала від сильного тут болюІ подивилась лише дітям вслід...І тут ось сталося такоє, Чому немає назви на землі.Ніби прокинулись хлоп'ята,І якось разом зразу всіОсь повернулися назад вжеДо тої, що лежала на землі.Вони лишились з нею разом.Кожен чимось допомагав:Хтось дмухав на забій щоразу,А хтось дівчині сльози витирав.А хтось ось дівчинку погладив,Забрав смітинку з її кіс,Пилюку хтось змахнув із плаття;Шкода було її до сліз.Потім, пррадившись ще трохи,На руки підняли з землі,І радісно взявшись за руки,До фінішу всі понесли.А як навчилися ці дітиВеликій мудрості, коли?!До перемоги разом йшли всіІ хвору дівчинку несли.Такого рішення простогоВеликим не знайти умам.Який урок любві ХристовоїВони всім показали нам!А не втікать від закульгавших,Щоб в Царство першими ввійти,А підіймати лише впавших,На плечах їх своїх нести.Ми часто падаєм в дорозі Пронизує біль до костей.О, Господи, пішли нам помічВід тих, так схожих на дітей.Автор: Женя Прокопєва пепеклад Л Шпак#Повчальна_історія
1100
25-03-08 05:02