Агресією пуйла та мародерством Zейла крок за кроком згоряє та Україна, в якій ми колись жили й були щасливими. Ні, Україна не буде знищена, як об'єкт міжнародного права й доволі велика імовірність, що в інший формі, ніж у ті колишні дні, буде залишатися. І ворог навряд, чи зможе отримати ще якусь дуже велику її територію. У нас у паспортах і надалі буде отой колись гордий запис "Громадянин України", яким ми так гордилися при Порошенкові.

Але тієї країни й дуже багато всього того, що оточувало нас, уже не буде. Це відбувається поступово, як тоді, коли варять жабу на повільному вогні. Ми й не відчуємо. Але й нас, тих колишніх, уже не буде. Дивлюся на соціологію та на все інфополе й не думаю, що ми стангемо кращими. Десь так, як совок не може бути кращим за вільний світ. Хоча, на початку вторгнення оте колосальне піднесення переконувало в протилежному. Як, виявляється, під лозунгом "неначасі" легко спалити все добре, що ми мали...

Сьогодні провали в своєму життєвому просторі побачили запоріжці — ой, яка дурничка, скажіть вам слуги: якийсь торгівельний центр та університет. Та ми ж "ми наш ми новий мір пастроім кто бил нічєм, тот станєт всєм". От від цього тупого більшовизму в 2019-му почався відлік незворотності.