Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Санкції проти громадян України – путінський закон про іноагентів. Анатомія репресій і чому А.Богдан?" На жаль, якісь проблеми з інтернетом, тому й опублікував на годину пізніше. Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=YDH7Nqgay-4===Якщо коротко, про основну фабулу цього сюжету: Зеленський вводить санкції проти одного з тих, хто привів його до влади, й хто створював антиконституційний режим та навіть хвалився, що узурпував під Зе всю владу й знищив інститути демократичного управління – проти Андрія Богдана. А нема інституційних гарантій і запобіжників, то система починає поїдати своїх творців. Говорити щось про Богдана, направду, не цікаво – йому прилетіла карма за все ним скоєне. Але, хто б він не був, цей указ Зеленського все одно цілковито незаконний, бо санкції не можуть вводитися проти громадян України. Просто маємо пам’ятати, що на відміну від А.Богдана, проти якого санкції незаконні один раз, проти Петра Порошенка вони незаконні чотирикратно: санкції проти громадянина України; який перебуває в Україні й не уникає правосуддя у своїй країні; проти якого за понад рік не придумали хоч однієї підстави для санкцій (звідти правовий нігілізм про «превентивні» чи «виховні» санкції); санкції, які ввели з абсолютними порушеннями всіх норм процедури й закону, від чого вони нікчемні з моменту оголошення.А ще сьогодні я спробував трошки заглибитися в суть цього явища й з’ясувати, чому поки такі незаконні санкції частіше бувають проти нинішніх або колишніх приспішників режиму й при чому тут дві форми: авторитарної та тоталітарної диктатур? І через шо все ж незаконні санкції були введені проти лідера опозиції та кого можуть добавити в цій категорії? А основний висновок про цілковиту підміну конституційного ладу в країні на сваволю проти опонентів чи тих, кого раптом запідозрив у нелояльності цей маленький сталінчик. Бо ж це вже реальне руйнування не лише демократичної й європейської, але й будь-якої держави.І знаєте, яка в мене виникає аналогія щодо санкцій проти громадян своєї країни? Жодного стосунку до прийнятої у світі правової системи вони не мають, бо лише формально використовують у політичних цілях санкційні важелі та механізми. Насправді, це чіткі й добре нам відомі дикі рашистські положення репресивного законодавства про «іноагентів». Через міжнародний розголос і реакцію на події в Грузії, Зе не ризикнув скопіювати цей закон, але копіює дії путінського режиму в той самий спосіб, лише під назвою санкцій. Це те саме перенесення в Україну рашистської системи позасудових репресій, які там стають усе жорсткішими й поступово нагадують сталінські. То як там було у совків-більшовиків: «Вєрной дорогой ідьотє, таваріщі!»